Закінчив спеціалізовану загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №8 (нині Ліцей №8 Хмельницької міської ради) та вище професійне училище.

До служби у Збройних Силах України Вадим Олегович працював на різних роботах, найдовше — зварювальником. Був працьовитим і хазяйновитим, добрим, завжди веселим і життєрадісним, допомагав батькам.

На війну пішов добровольцем 22 лютого 2023 року. Служив гранатометником у механізованій бригаді, солдат.

Загинув Вадим БОЙЧЕНКО 7 листопада 2023 року внаслідок мінометного обстрілу на бойових позиціях біля населеного пункту Терни Донецької області після дев'яти місяців військової служби.

13 листопада із захисником попрощалися у Хмельницькому. Тепер йому назавжди 42…

«Він виріс у нас на очах. Пішов захищати Україну і його життя трагічно обірвалося, — розповідає про Вадима Бойченка його родичка Зоя. – Ми дуже сумуємо і завжди його будемо пам'ятати. Дуже доброю людиною був. Веселим, життєрадісним, трудолюбивим, поважав батьків, дружину, дітей, віддав життя за батьківщину…».

«На війну Вадим пішов добровольцем. Востаннє я його бачив п'ятого листопада, коли він приїжджав до матері в село у відпустку. Маму дуже обіймав і каже: чекайте мене, все буде добре. А за два дні його вже не стало», — розповідає сусід загиблого Олександр.

У Вадима БОЙЧЕНКА залишилася дружина, троє дітей і мати.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.