Олександр ПЕРЕЦЬ народився 25 червня 1971 року у селі Бедриківці Городоцького району Хмельницької області.

Закінчив Бедриковецьку середню школу. Олександр завжди відзначався активною участю у спортивних заходах. Він був гравцем футбольної команди села. Цікавився історією та географією, був допитливий та любив багато читати. У 1988 році вступив до Кам'янець-Подільського СПТУ №15, де отримав спеціальність електрика з обслуговування промислового електрообладнання. Після цього Олександр працював на заводі в Києві, але в 1990 році вирішив вступити на військову службу. Він пройшов службу в Німеччині та повернувся додому, одружився. У 2003 році Олександр вступив до Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, де навчався на факультеті фізичної культури.

Якийсь час жив у Городку, а за рік до повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олександр з родиною переїхав до Хмельницького, де працював будівельником.

Доєднався до 86-го окремого батальйону територіальної оборони м. Хмельницького, молодший сержант. Вже 24 лютого 2022 року пішов у військкомат. Після навчання Олександр відправився захищати країну на Донеччині. Останні два тижні життя військовий разом із побратимами перебував на «нулі». 

11 травня 2022 року Олександр ПЕРЕЦЬ загинув у бою з рашистськими загарбниками біля села Богородичне на Донеччині — повертаючись з позицій, разом із побратимами потрапив у засідку росіян.

Майже два роки Олександр вважався зниклим безвісти. Адже територія чимало разів переходила з рук в руки, її важко було дослідити. Проте, дружина сподівалася, що коханий живий, але згодом побачила світлини у ворожих пабліках, на яких Олександр був мертвий. Від січня 2023 року чекала на підтвердження ДНК-експертизи, аби достойно поховати чоловіка. І лише 16 квітня 2024 року після року і 11 місяців сім'я отримала підтвердження експертизи ДНК про загибель Олександра ПЕРЦЯ, оскільки в морзі Дніпра знайшли залишки його тіла. Тепер Олександру навіки 50 років…

19 квітня 2024 року із захисником попрощалися у Хмельницькому рідні, друзі та побратими.

Дружина Леся досі пам'ятає останні слова, які почула від чоловіка перед його зникненням. Каже, він зателефонував їй 10 травня 2022 року. Говорив, що вони перебували під обстрілом протягом 8 годин. Проте вистояли. Перш ніж зв'язок обірвався, Олександр сказав дружині: «Не знаю, як буде далі». 

«Наш побратим, у складі стрілецької роти направлявся на ротацію, через «Шервудський ліс». І вони потрапили в засідку. В рашистів були снайпери, вони обстріляли нашу стрілецьку роту. Наші прийняли бій, який був не рівний, і там полягли наші побратими», — розповів Віталій Олуйко.

Він був хорошим хрещеним батьком, розповіла кума Наталія Цегенько: «Він ніколи дитину не залишав буз уваги. Він, де його бачить, все чимось пригостить, дасть гроші, поговорить, пригорне. Це був суперовий кум. Він завжди був привітним».

У Олександра ПЕРЦЯ залишилися дружина, дві доньки та батьки.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

У жовтні 2024 року відкрили пам'ятну дошку на честь Олександра ПЕРЦЯ в центрі його рідного села Бедриківці.