Олексій АНДРЕЄВ народився 5 серпня 1975 року у селі Волудринці Ярмолинецького району Хмельницької області.

Шкільні роки Олексія минули у загальноосвітній школі села Волудринці.

Після навчання почав проживати у Хмельницькому, працював на промислових підприємствах водієм.

З початком повномасштабного вторгнення російської армії в Україну Олексій АНДРЕЄВ 25 лютого 2022 року добровольцем долучився до лав Збройних сил України. Воював у складі 86-го окремого батальйону територіальної оборони, солдат. Позивний «Фортовий». Виконував бойові завдання на Херсонському напрямку.

2 січня 2024 року Олексій АНДРЕЄВ загинув внаслідок ворожого танкового обстрілу в селі Тягинка на Херсонщині. Тепер йому назавжди 48 років…

8 січня із Олексієм попрощалися у Хмельницькому.

Побратим загиблого на псевдо «Фаза», розповів: «Мав золоті руки, був хорошим водієм та полагодив всі машини в підрозділі, які потребували ремонту».

«В нього залишилася дружина, доньки та старенька мати. Два його зяті також зараз воюють. Плани у всіх були і зараз є єдині для всіх — отримати Переимогу», — розповів військовослужбовець.

У Олексія залишилися дружина, двоє доньок, мати та троє онуків.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №256/2024 від 1 травня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» АНДРЕЄВ Олексій Павлович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).