Тарас МЕЛЬНИК народився народився 19 вересня 1999 року в селищі Віньківці Хмельницької області.

Закінчив Хмельницьку спеціалізовану середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1 (нині Ліцей №5 Хмельницької міської ради). Навчався в художній школі. У 2021 році Тарас закінчив Хмельницький національний університет за спеціальністю «Дизайн» (Графічний дизайн та реклама).

Тарас був досить активним під час навчання. Він очолював студентську раду факультету технологій і дизайну та був першим заступником голови студентської ради ХНУ. Встигав підпрацьовувати фрілансером, влаштовувати вечірки для молоді, 5 років брав участь в модельних показах Студентського будинку моделей. 

Закінчивши навчання, Тарас відкрив фотостудію, мріяв мати власну справу. У 2021 році одружився. Його мрії обов'язково  здійснилися б – працелюбність, талант, відповідальність, надзвичайна людяність неодмінно привели б його до успіху… Проте, війна зруйнувала всі мирні плани Тараса.

Із самого початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну Тарас, не вагаючись, добровольцем став до лав ЗСУ у віці лише 22 роки. Своєму молодшому 7-річному братові сказав: «Я йду воювати для того, щоб тобі у майбутньому не прийшлося цього робити». За кілька років війни Тарас отримав звання бойового офіцера «Молодшого лейтенанта» за свої заслуги у боях на Херсонському, Харківському, Донецькому напрямках.

Тарас МЕЛЬНИК за час служби обіймав чимало посад. Остання — заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення.

24 березня 2024 року Тарас МЕЛЬНИК загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Старомайорське Донецької області. Йому було лише 24 роки…

30 березня із Тарасом МЕЛЬНИКОМ попрощалися у Хмельницькому.

«В нього був позивний «Прапор». Ми з Тарасиком з перших днів війни. Прийшли разом на 106 бригаду окрему. Разом почали військову службу.  Були в автороті. Потім ми разом перевелися на 88 батальйон. Ми з ним проживали тривалий час разом, — говорить військовий з позивним «Ліптон». — Був тільки позитивною людиною. Завжди посміхнений, завжди радісний, відзивчивий. Він був наймолодшим в нас в роті. Йому мало бути 19 вересня 25 років».

У Тараса МЕЛЬНИКА залишилися дружина, батьки й двоє молодших братів.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.