Централізована бібліотечна система Хмельницької міської територіальної громади

Про ЦБС

Бібліотеки

Читачам

Ми знаємо про Хмельницький все

» »

Неживий Микола Миколайович (1961-2019 рр.)

Неживий
Микола Миколайович

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно
рішенням позачергової тридцять третьої сесії
Хмельницької міської ради №4 від 26 вересня 2019 року.

Неживий Микола Миколайович (позивний «Механ») народився 16 вересня 1961 року в селі Перчунове на півдні Добровеличківського району Кіровоградської області. У 1968-1977 роках Микола Миколайович навчався в середній школі в селі Перчуново, а у 1977-1979 роках – у професійно-технічному училищі міста Миколаїв, де отримав фах слюсаря-механіка. Після закінчення якого працював в місті Житомирі.

У 1982 році Неживий Микола Миколайович був призваний на строкову військову службу, яку проходив на Хмельниччині. Так і залишився тут, бо знайшов свою долю та одружився. Проживав у місті Хмельницькому з 1983 року.

У 1984 році Микола Миколайович проходив військову службу в окремому батальйоні.

У 1984-1988 роках Неживий Микола Миколайович обіймав посаду начальника житлово-експлуатаційної контори у місті Хмельницькому, а у 1988-2014 роках працював на приватних підприємствах «Престиж авто» та «Ліга 2» на території міста.

Коли російський агресор вдерся на українські землі, серце Миколи Миколайовича не могло бути байдужим до долі країни, до майбутнього своїх любих онуків. Він твердо вирішив, що піде в АТО і поряд з молодими бійцями стане на захист рідного краю. У 2014 Микола Миколайович добровільно вступив до лав Збройних Сил України – у 24-ий окремий штурмовий батальйон «Айдар» Сухопутних військ України. Не було у добровольця коштів на військове спорядження, то він не вагаючись, продав своє власне авто і придбав все необхідне для солдатської служби, під час якої воював у районі метеовежі Донецького аеропорту, боронив селища Опитне та Піски, село Водяне Волноваського району, на шахті Бутівка, міста Селидове та Мар'їнка Донецької області. Брав участь у боях на Світлодарській дузі під містом Маріуполь, де проявив особисту мужність і героїзм, за що був відзначений бойовими нагородами.

«Механ» був втіленням романтичного воїна – він захоплювався природою і водночас обожнював техніку, міг із закритими очима розібрати БТР до останнього гвинтика, а потім зібрати його назад. Завжди підбадьорював бойових побратимів, вселяв їм віру в перемогу, проявляв у боях відчайдушність та героїзм та надихав молодих на подвиги. Неодноразово отримував поранення, контузії, але відсутнім на передовій залишався недовго, – практично завжди був в строю.

У квітні 2015 року Неживий Микола Миколайович уклав контракт і став навідником-оператором кулеметного взводу механізованого батальйону 93-ї Гвардійської окремої Харківської механізованої бригади оперативного командування «Схід». А далі, у 2015-2017 роках – механік-водій, старший механік-водій механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Схід».

У 2017 році сержант Микола Миколайович був призначений начальником ремонтної майстерні ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону 54-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Схід». Після виведення 54-ї окремої механізованої бригади із зони бойових дій, Микола Миколайович перейшов до 46-го окремого батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна» і в 2017-18 роках служив там інструктор. У січні 2018 року повернувся до міста Хмельницького на лікування та реабілітацію.

Під час лікування йому постійно телефонували з передової задля порад і настанов: як зробити правильний розрахунок по стрільбі, як правильно замінувати чи розмінувати територію, як ставити чи знімати розтяжки, як ремонтувати Беху, Дашку... Його не вистачало побратимам, – «Механ» завжди був першим, ніколи не підводив і завжди був потрібним, життєво необхідним. Він міг усе, він був досвідченим бійцем. Тому без нього було хлопцям важко.

Через отриману велику кількість контузій та поранень лікарі дали воїну 3 групу інвалідності. Змиритися з тим, що гинуть діти Микола не зміг – серце кликало його на фронт. Не зважаючи на дану дружині обіцянку залишитися дома, в сім'ї, Микола Миколайович 2 лютого 2019 року підписав контракт з 93-ю окремою механізованою бригадою «Холодний Яр» оперативного командування «Схід», де проходив службу на посаді механіка-водія механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону. Будучи найстаршим бійцем, знову вирушив на Схід України.

Вранці 8 квітня 2019 року сержант Неживий Микола Миколайови, механік-водій 3-го відділення 2-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону загинув на бойовому посту на спостережному пункті під час обстрілів противником нашої позиції «Зеніт» в районі міста Авдіївка Донецької області у зоні проведення Операції Об'єднаних Сил на позиції. Туди влучила протитанкова ракета. Сержант загинув миттєво, отримавши осколкове поранення в шию, несумісне із життям.

11 квітня 2019 року на Майдані Незалежності міста Хмельницького відбулося прощання з Неживим Миколою Миколайовичем. Попрощатись із загиблим прийшли сотні хмельничан, рідні, товариші, приїхали його побратими. Похований на Алеї Слави кладовища мікрорайону Ракове обласного центру.

Микола Миколайович – справжній герой та достойний захисник України, що п'ять років мужньо і стійко захищав її незалежність.

Указом Президента України №480/2015 від 20 серпня 2015 року, «За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», сержант Неживий Микола Миколайович нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».

Указом Президента України №469/2019 від 27 червня 2019 року «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» сержант Неживий Микола Миколайович нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно (посмертно)
за видатні заслуги перед народом України та територіальною громадою міста Хмельницького.

10.06.2020 р.

Використані джерела:

Почесні громадяни міста Хмельницького : збірник / Хмельницька міська рада ; відп. за вип. Г. Мельник. – Хмельницький : Сторожук О.В., 2020 – 152 с.
Рішення міської ради «Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Хмельницького»» [Електронний ресурс] // Хмельницька міська рада: [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://khm.gov.ua (дата звернення 08.06.2020). – Назва з екрану.
Старостіна С. За добру вдачу та руки золоті цінували його бійці / С. Л. Старостіна // Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Антитерористичної Операції та Операції Об'єднаних Сил із Хмельниччини / Станіслава Старостіна – Хмельницький : Цюпак А. А. – 2019. – С. 88.
Указ Президента України №480/2015 "Про відзначення державними нагородами України" [Електронний ресурс] // Президент України: [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua (дата звернення 09.06.2020). – Назва з екрану.
Указ Президента України №469/2019 "Про відзначення державними нагородами України" [Електронний ресурс] // Президент України: [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://www.president.gov.ua (дата звернення 10.06.2020). – Назва з екрану.