Ліна Костенко Хмельницька міська централізована бібліотечна система Ліна Костенко Хмельницька міська централізована бібліотечна система
    Про ЦБС
    Бібліотеки
    Читачам
    Ресурси бібліотек
    Віртуальні виставки
    Наша Україна
    Наше місто
    Літературна світлиця
    БібліоЖиття
    Фотогалерея
    Відеогалерея
    Проекти та програми
    Контакти
    Карта сайту




    Пошук по сайту

     

    Хмельницька міська рада

     
      Головна » Літературна світлиця » Українські класики
    Ліна Костенко

    "Я вибрала Долю собі сама.
    Український письменник, приходячи в літературу,
    спершу не знає, в зону якої біди він вступив.
    Потім приходить здогад і протест: такого не може бути!
    А потім спокійне усвідомлення: так є. Але мушу працювати.
    Це доля мого народу, отже  і моя доля".

    Ліна Костенко

    Ліна Василівна Костенко
    (19.03.1930 р.)

    Безперечно, небуденним талантом володіє наша сучасниця. А надто коли йдеться про поета, який завжди живе і працює – всупереч: обставинам, зовнішнім імперативам, модам, трендам, ідеологіям.

    Її Муза, строга й вишукана, повсякчас нагадує нам, що Ліна Костенко  одна з-поміж небагатьох, кого ми звемо аристократами духу, хто протягом усього життя зберігає горду поставу й не хилиться під нещадними вітрами історичних зламів та кон'юктури, у які шати вона, ота кон'юктура, не вбиралася б.

    Ліна Василівна Костенко  – українська письменниця, поетеса-шістдесятниця, культуролог, громадська діячка. Народилася 19 березня 1930 р. у с. Ржищів (нині місто на Київщині) у сім'ї вчителів. Змалечку виховувалась у бабусі, а в 1936 р. разом з нею переїхала до батьків, які від 1931 р. проживали в Києві. Після закінчення середньої школи продовжила навчання у Київському педагогічному інституті, який невдовзі покинула за власним бажанням. У 1952-1956 рр. навчалася в Московському літературному інституті ім. Максима Горького, який закінчила з відзнакою.

    Їй судилося стати предтечею цілої когорти шістдесятників, котрі з першими повівами свіжого вітру перемін, викликаних десталінізацією суспільства, у своєму пориванні до самоствердження, пошуку нових форм художнього самовираження намагалися розірвати ідеологічні ланцюги, вирватися з-під соцреалістичної опіки й повернути українській літературі її художньо-естетичний вимір.

    Друкуватися  почала  в  шістнадцятирічному віці.  Видала  українською  мовою  поетичні книжки  "Проміння  землі"  (1957 р.), "Вітрила" (1958 р.), "Мандрівки серця" (1961 р.). Її твори одразу ж привернули увагу читачів, спраглих чесного і яскравого слова. Але так само вони привернули й увагу властей. Так, під час розпочатої з ініціативи М. Хрущова погромної ідеологічної кампанії, фальшиво названої "боротьбою з абстракціонізмом і формалізмом", Ліна Костенко була звинувачена в "ідейній нечіткості". Її поезії, незважаючи на схвальні або й захопливі відгуки найавторитетніших майстрів слова (М. Бажана, Л. Первомайського та ін.), почали рідше друкувати, а потім для її творів настала багаторічна негласна, але жорстка заборона. Збірки "Зоряний інтеграл" та "Княжа гора" були зняті з видавництва.  Наступна її книжка – "Над берегами вічної ріки" – з'явилась тільки у 1977 р. Згодом з'явились "Маруся Чурай" (1979 р.), "Неповторність" (1980 р.), "Сад нетанучих скульптур" (1987 р.), "Вибране" (1989 р.), а також збірка віршів для дітей "Бузиновий цар" (1987 р.). Працювала також і в галузі кінодраматургії.

    У 2010 р., після фактично двадцятирічної перерви, Ліна Костенко презентувала своїм читачам і шанувальникам прозову книжку "Записки українського сумасшедшего".

    За історичний роман у віршах "Маруся Чурай" і книжку поезій "Неповторність" Ліна Костенко стала Лауреатом Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987 р.). Лауреат міжнародної премії Фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів (1990 р.), премії ім. Ф. Петрарки за книжку поезій у перекладі італійською мовою "Інкрустації" (1994 р.). Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000 р.). Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992 р.) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000 р.), відзнакою "Золотий письменник України" (2012 р.). Відмовилась від звання Героя України.

    Почесний професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", почесний доктор Львівського та Чернівецького національних університетів.

    Твори Ліни Костенко перекладалися багатьма мовами народів СРСР і зарубіжних країн. Російською мовою видана книжка "Лучи земли" (1960 р.), сербо-хорватською – "Скіфська баба" (1981 р.), чеською – "Над берегами вічної ріки" (1987 р.).

    Одна з головних тем віршів Л. Костенко – це роздум про час і вічність, про невмируще в людській душі, непроминущі цінності життя. По-філософськи осмислює поетеса й історичні постаті, звертаючи увагу на приховані від поверхневого погляду моменти в поведінці, у вчинках, розставляючи нетипові акценти в тій чи іншій історичній події. Та про що б не писала Ліна Василівна, завжди в епіцентрі її художніх роздумів перебуває людина – як найвища цінність.

    Художнику, ти пілігрим:
    Йдеш по святих місцях людського духу.

    Ліна Костенко

    Усі думи й помисли Ліни Костенко  про долю народу, якому випало перейти важкі визвольні історичні гони й залишитися при цьому духовно незнищенним. Водночас вона надзвичайно вимоглива до свого народу, бачить його хиби й недуги, та - попри все!  бентежно й віддано любить його.

    Твори письменниці вивчають у школах та університетах. Але, попри таку популярність, поетеса не любить надмірної до себе уваги. Ліна Костенко – дуже рідкісний гість як на радіо, так і на телебаченні. Журналісти твердять, що вона не любить давати інтерв'ю, некомунікабельна, неговірка, гостра. Ліна Василівна і не спростовує такої думки, так воно, певно, і є. Можна вважати подією невелику документальну телепередачу Павла Богдана про Ліну Костенко та експедицію, в якій вона бере участь із 1991 р. Слава її не цікавить. Письменницю так і не привабила ніяка кар'єра: ні в Спілці письменників України, ні політична. А відтоді, як сталася аварія на Чорнобильській АЕС, Л. Костенко багато часу віддає збереженню спадщини Чорнобильщини, постійно порушує гострі побутові проблеми "зони".

    Ліні Костенко болить наша незсолідаризованість, невміння вивищитися над власними амбіціями заради спільної мети, наша байдужість до самих себе, до долі власної і долі своїх дітей. Саме тому все пристрасніше й публіцистичніше звучить її слово  правдиве й щире, глибинне і зболене, мужнє й жіночне водночас. Їй не треба бути ані політиком, ані державним мужем, щоби бачити правду, відчувати її серцем і доносити до нас. Бо вона  Поет, і цим так багато сказано.

    Доборолися! Добалакались!
    Досварилися, аж гримить!
    Україно, чи ти була колись
    незалежною хоч на мить:

    від кайданів, що волю сковують,
    від копит, що у душу б'ють,
    від чужих, що тебе скуповують,
    і своїх, що тебе продають?!

    Популяція! Нація! Маси!
    І сьогодні, і вчора, й колись
    українського пекла гримаси
    упеклися мені. Упеклись!

    Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство,
    і віки без голів'я вогонь, –
    хай він спалить усе це нікчемство,
    українського пекла вогонь!

    Звичайно, пізнання творчості кожного великого поета потребує серйозної інтелектуальної напруги. Стосується це і Ліни Костенко. Адже, незважаючи на класичну простоту її поетичного вираження, необхідна напружена робота розуму і серця, щоб піднятися до її думки і почуття. Та хай її творчість слугує нам орієнтиром у житті й буде джерелом духовності.


    СВОЇ ВІРШІ ЧИТАЄ
    ЛІНА КОСТЕНКО

     

    Про мрії

    А й правда, крилатим грунту не треба. 
    Землі немає, то буде небо.
    Немає поля, то буде воля.
    Немає пари, то будуть хмари.
    В цьому, напевно, правда пташина...
    А як же людина? А що ж людина?
    Живе на землі. Сама не літає.
    А крила має. А крила має!
    Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
    А з правди, чесноти і довір'я.
    У кого – з вірності у коханні.
    У кого – з вічного поривання.
    У кого – з щирості до роботи.
    У кого – з щедрості на турботи.
    У кого – з пісні, або з надії,
    Або з поезії, або з мрії.
    Людина нібито не літає...
    А крила має! А крила має!

    Ліна Костенко


    Дощ полив...
    Пісенька про космічного гостя
    Страшні слова, коли вони мовчать...
    Хай буде легко. Дотиком пера...
    Я вранці голос горлиці люблю...
    Недумано, негадано...
    Маруся Чурай

    28.03.2013 р., 07.05.2018 р., 04.07.2018 р.,

    Останнє оновлення 25.03.2019 р.

    Використані джерела:

    1. Дзюба І. М. Костенко Ліна Василівна / Дзюба І. М. // Енциклопедія історії України: т. 5 : Кон–Кю / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; НАН України; Інститут історії України. – К., 2008. – С. 222-224.
       
    2. Ліна Костенко // Українець. – 2017. – №1. – С. 41
       
    3. Українки в історії / за ред. В. К. Борисенко ; Авт.: Андрусів С., Багаліка Ю., Богачевська-Хомяк М., Борисенко В. та ін. – Київ : Либідь, 2004. – 328 с.; іл

    © Хмельницька міська центральна бібліотека
    Сектор автоматизації бібліотечних процесів

    Підготувала: Єсюніна Галина

    Подільська, 78
    тел. 79-44-34
    cbs.km.ua
    e-mail: kmcbs.с@gmail.com


    Фестиваль Медовий спас у Хмельницькому 2016
    Фестиваль Медовий спас у Хмельницькому 2016
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Меню для книгоманів
    • Зростаємо професійно
    • Мистецька вітальня
    • Наші видання
    • Послуги ЦБС
    Нові книги у третьому кварталі 2017 р.

    Пропонуємо ознайомитись із новинками, які надійшли до бібліотек Хмельницької міської ЦБС за літо.

    Якому жанру літератури Ви надаєте перевагу?
    детективи
    драми
    казки
    комедії
    легенди
    ліричні вірші
    пригоди
    трілери
    фентезі
    інше

    Слідкуйте за нами у
    соціальних мережах






    © ХМ ЦБС, 2010-2019 г.
       Офіційний сайт
    Україна, м. Хмельницький, вул. Подільська, 78
    www.cbs.km.ua            kmcbs.c@gmail.com
    Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
    адміністратора, а також активного посилання на сайт.
    створення
    сайту
    Студія Спектр