Є люди, як свічки, –
Згорають, відходять у небуття.
Є люди, як зірки, –
Горять, і світять все життя.

Надзвичайно яскравою та геніальною є українська поетеса Леся Українка, яка народилася 25 лютого 1871 року. На весь світ лунає сьогодні її поетичне слово.

Працівники бібліотеки-філії №2 презентували 24 лютого для своїх юних користувачів та гостей літературний портрет «Чистий промінь Лесиного слова».

Свято супроводжувалося тихими звуками улюбленого Лесиного інструмента – фортепіано. Сама Леся вустами дівчинки розповіла про свої дитячі роки.

Учасники свята художнього слова декламували вірші поетеси «Надія», «Вишеньки», «На зеленому горбочку», «Веснянка», а також обговорювали дитячі твори «Біда навчить», «Лелія», «Казка про Оха-чародія».

До уваги учнів 4-В класу НВК №4, які відвідали свято, була представлена літературна виставка «Із Лесиних джерел – до Лесиного слова».

Оксана Ковальчук, завідуюча бібліотекою-філією №2

А взагалі, завжди приємно, якщо доля тієї чи іншої відомої людини пов'язана з рідним краєм чи містом – неначе відчуваєш причетність до важливих подій, перебігу історії або її ключових моментів. Такими є сторінки в біографії відомої письменниці Лесі Українки.

Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському. Росла й виховувалась у середовищі демократично настроєної української інтелігенції. Мати її – відома українська письменниця Олена Пчілка. У 1879 році родина Косачів переїхала в місто Луцьк.

Лесин край – так, безумовно, можна назвати Волинь, де багато міст та сіл пов'язано з життям відомої поетеси. Серед них і наше Полонне.

У Полонному довгий час жив і служив мировим посередником рідний брат батька поетеси – Григорій Антонович Косач. Саме до нього полюбляла приїжджати в гості вся родина Косачів.

У Полонному Леся не лише відпочивала, а збирала та записувала народні пісні, намагалася відвідати навколишні села з метою вивчення побуту, звичаїв та фольклору. В циклі віршів «Подорож до моря» (1888 р.) описала краєвиди Славути, Шепетівщини, вжила відомий вислів «Красо України, Подолля».

Взагалі, зв'язок славетної родини Косачів із Полонним був чималий. В різний час місто відвідували, крім Лесі Українки, і її дядько – видатний громадський діяч Михайло Драгоманов, і мати поетеси – відома письменниця Олена Пчілка, і брат Михайло – знаний письменник і перекладач. Полончани глибоко шанують пам'ять про видатну поетесу. На будинку Григорія Косача встановлена меморіальна дошка, в центрі міста зведений пам'ятник Лесі Українці та названа центральна вулиця Полонного.

Взимку 1881 року родина переїхала до Києва. Леся вчилась за програмою чоловічої гімназії під керівництвом приватних учителів.

Вона авторка публіцистичних, літературознавчих, фольклористичних статей, написала драматичні поеми з історії світової культури.

1 серпня 1913 року в грузинському містечку Сурамі Леся Українка померла. Похована у Києві на Байковому кладовищі.

Є вулиця Лесі Українки і в місті Хмельницькому. Розташована у східній його частині, у масиві приватної забудови мікрорайону Ближнє Ракове. Виникла у 1930-х роках, перша назва Провулок Ракове №2. У 1946 році перейменована на честь Лесі Українки.

Дорогий читачу! Детальніше про велику українську поетесу, прозаїка, драматурга, перекладача, літературного критика та фольклориста можна дізнатись тут: cbs.km.ua, yangolol.wordpress.com або з книг бібліотечного фонду.

Галина Єсюніна, завідуюча відділом ІТ та ЕР ХМЦБС

24 лютого у бібліотеці-філії №4 відбувся вечір-елегія «Дівчинка з Полісся», присвячений річниці від дня народження великої української поетеси Лесі Українки. Ім’я поетеси овіяне всенародною любов’ю. Адже, з’явившись на рубежі двох століть і двох епох, її творчість стала однією з вершин української літератури, її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці.

Захід відвідали учні 7-их та 8-их класів ЗОШ №14, прослухали цікаву та захоплюючу розповідь бібліотекарів про Лесю Українку – людину виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування, переглянули презентацію «Сила духу, мужності і краси».

Деякі школярі навіть виявили бажання продекламувати вірші поетеси. У їхньому голосі відчувався легкий сум, глибока любов до рідної землі, до неньки України.

Сподіваємось, що проведений захід надовго залишиться в пам’яті юних читачів та пробудить бажання глибше вивчати творчість Лесі Українки.

Ірина Драйна, завідуюча бібліотекою-філією №4

Інтернет – це сила! Ще раз в цьому переконалися працівники бібліотеки. Адже були приємно здивовані, коли 2 березня в бібліотеку-філію №4 завітали учні 8-В класу НВК №9 разом із завідуючою шкільної бібліотеки Оленою Сорокою на вечір-елегію «Дівчинка з Полісся».

Саме завдяки мережі Інтернет, на сайті www.cbs.km.ua, Олена Вікторівна прочитала замітки, що популяризують роботу бібліотеки. Їй сподобалось і вона запропонувала школярам відвідати пізнавальний захід. Ті з радістю погодились. Адже ще раз почути про одну із талановитих жінок, яку народила щедра українська земля – Лесю Українку, мало хто відмовиться.

Леся – це така багатогранна творча особистість, про яку М. Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю».

Наприкінці вечора бібліотекарі зазначили, що радо чекатимуть юних відвідувачів і на інші не менш цікаві заходи.

Ірина Драйна, завідуюча бібліотекою-філією №4

Ти себе Українкою звала
І чи краще знайти ім’я
Тій, що радістю в муках сіяла,
Як вітчизна велика твоя.

(М. Рильський)

У жодній з світових літератур немає такого прекрасного сузір’я жінок-письменниць, яке прикрашає українську літературу. Легендарні поетеси Маруся Чурай, Марко Вовчок, Олена Пчілка, Ольга Кобилянська, Ліна Костенко – цей список далеко не повний.

У цьому сузір’ї незгасною зорею сяє ім’я Лесі Українки. Світ ще не знав такої поетеси. Безсмертна іскра Прометея запала глибоко в її серце і загорілася ясним вогнем.

27 лютого працівники бібліотеки-філії №13 для учнів 9-А класу ЗОШ №14 провели літературно-мистецьку годину «Боролася – щоб жити, жила – щоб творити».

Під супровід класичної музики та декламування віршів захід пройшов на одному диханні. Перегляд книжкової виставки за темою ще більше розкрив життя великої поетеси, а вікторина, проведена з допомогою учениці Карпович Марії, допомогла виявити найбільш уважних.

Відтоді минуло сто два роки, ім’я поетеси стало легендою. Її поезія з часом не тільки не згасла, а спалахує все яскравішим вогнем. Справджується її геніальне пророкування:

Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень.

Ганна Недвецька, завідуюча бібліотекою-філією №13