Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти. Через роки, жахливо згадувати, але не можна забути ту страшну трагедію, що розігралася на благословенній землі квітучого українського краю.

Страшні 1932-1933 роки – найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн світу – України.

Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних муках голоду.

Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю під час голодомору, заподіяного сталінською владою у 1932-1933 роках, пам’яті сотень українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі, працівник бібліотеки-філії № 10 ім. Д.М. Брилінського Марія Кукурудза провела годину скорботи «Скорботна свічка пам’яті святої», що відбулася у ЗОШ № 24, для дітей 8-А класу.

Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

У зв’язку з Днем пам’яті жертв Голодомору та з метою донесення до аудиторії, передусім учнівської молоді, об’єктивної інформації про трагічні події української історії було продемонстровано відео-спогади свідків тих подій.

Під час заходу пролунала «Молитва» Катерини Мотрич за убієнних голодом у 1932-33 роках, продемонстровано документальний фільм «Голодомор – трагедія українського народу». Для юного покоління цікавою виявилась віртуальна екскурсія Національним музеєм «Меморіал пам'яті жертв Голодомору в Україні». Присутнім також була представлена книжкова виставка «Незгасима рана України».

Вшанування жертв голодомору – це воскресіння нашої пам’яті. Пам’ять про знищених і невинно убієнних має об’єднати у великій скорботі всіх, хто любить Україну, незалежно від національності і мови спілкування, віросповідання чи місця проживання – тобто весь український народ.

«Хоч ми і живемо в інший час і не причетні до тих страшних подій, але ми повинні знати історію нашого народу і ніколи не забувати про Голодомор на Україні, щоб знову не повторилось це жахіття»,– зазначив вчитель історії Василь Гамрецький.

Марія Кукурудза, бібліотекар бібліотеки-філії №10 ім. Д.М. Брилінського

26 листопада ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор,  який призвів до небачених безневинних жертв.

Годину пам’яті «З присвятою замордованим голодом…» провели 25 листопада працівники бібліотеки-філії №11 для учнів 7-Б  та 8-А класів СЗОШ №27 ім. Дмитра Іваха, аби вшанувати пам’ять тих, хто прийняв мученицьку смерть у страшні роки Голодомору. Також учні мали можливість переглянути книжкову виставку «Голодомор: почути через мовчання».

 «Про це не потрібно забувати. Хоча вже пройшло кілька довгих десятиліть, та  ми пам’ятаємо великомучеників нашої історії і пам’ятатимемо завжди. Щоразу вшановуємо їх хвилиною мовчання, запалюємо лампадки, покладаємо квіти до пам’ятника – це найменше, що ми можемо зробити», – зазначила бібліотекар СЗОШ №27  Людмила Вітязь.

Алла Білецька, бібліотекар бібліотеки-філії №11

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932-1933 роки. 

Замученим голодом, безбожно похованим, неоспіваним у молитвах, неоплаканим присвячений реквієм «У той рік не кували зозулі», який відбувся 24 листопада у бібліотеці-філії №2.

Бібліотекарі ознайомили учнів 21-ї групи ДНЗ Хмельницького центру професійно-технічної освіти сфери послуг із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема фактами Голодомору.

Присутні пройнялися тим, що немає нічого страшнішого, ніж приречення на голодну смерть мільйонів ні в чому не винних осіб.

Ніхто не залишився байдужим до трагедії, яка спіткала наш народ у 1932-1933 роках.

Створена книжкова виставка «Голодомор – трагедія українського народу», перегляд документального фільму «Геноцид українського народу», звучання мелодій Мирослава Скорика «Свічка», «Реквієму» Моцарта, пісня Оксани Білозір «Свіча», вірші про голодомор розповіли учням про страшні події нашої історії.

Юні користувачі запалили свічку і хвилиною мовчання вшанували пам'ять жертв сталінського голодомору.

«Страшні сторінки історії 1932-33 років, про які, як правило, згадують тільки ближче до листопада. Про це потрібно говорити завжди і усім, щоб ніколи не повторилася така страшна біда. Діти повинні знати про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор», – наголосила вчитель Оксана Павлишина.

Оксана Ковальчук, завідуюча бібліотекою-філією №2

«Це потрібно не мертвим. Це потрібно живим!» – саме під такою назвою до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. провели  працівники бібліотеки-філії №3 годину скорботи в НВК № 7 для учнів 6-Б класу 24 листопада.

Бібліотекар ознайомила присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії. Наприкінці заходу був проведений огляд літератури «Свічка плакала в скорботі», де усі присутні переглянули книги відповідної тематики.

«Ці трагічні події, які відбувались в Україні, викликають смуток через велику кількість безневинних жертв і назавжди залишаться в моїй пам’яті», – запевнив Олег Тарнавський.

Ліана Яцюк, завідуюча бібліотекою-філією №3