Черніцький Андрій Леонідович Централізована бібліотечна система Хмельницької міської територіальної громади

Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової тридцять третьої сесії
Хмельницької міської ради від 15 вересня 2023 року.

Військовослужбовець 19-го окремого стрілецького батальйону Збройних сил України, сержант. Служив на посаді командира 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Позивний "Апостол".

У 2003 році закінчив Хмельницьке професійно-технічне училище №8 (нині Хмельницький професійний ліцей), спеціальність "слюсар по ремонту газового обладнання, електрогазозварювальник".

Від 2003 по 2006 рік працював електрогазозварювальником у ВАТ "Хмельницькзалізобетон",

У 2009 році закінчив Хмельницький національний університет, спеціальність "інженер-механік".

У 2009 році вступив до ВО "Свобода", де вів активну діяльність. Займався військово-патріотичним вихованням молоді та довгий час проводив вишколи, навчаючи юнаків військовій справі та витривалості.

Від 2012 по 2013 рік працював слюсарем-складальником радіоелектронної апаратури на ДП "Новатор",

У 2013-2014 роках розпочалася боротьба Андрія за Україну. Він був активним учасником Революції Гідності, на Євромайдані у Києві отримав поранення в стегно, але досить швидко відновився.

У 2015 році вступив до лав Збройних сил України. 8 травня пішов на передову захищати країну від рашистських загарбників у зоні АТО на Донеччині. Воював в артилерії – йому гарно давалась математика і він чудово орієнтувався у просторі.

Брав активну участь у громадському житті Хмельницького. З липня 2017 по 2020 рік був депутатом Хмельницької міської ради VII скликання від ВО “Свобода”. Він замінив Леоніда Трача, який 31 травня 2017 склав свої повноваження за власним бажанням. Працював депутат Андрій Черніцький у комісії з питань роботи ЖКГ, приватизації та використання майна територіальної громади міста. Його каденція закінчилася в 2020 році й більше він не балотувався.

Навесні та влітку 2022 року у складі батальйону брав участь в обороні Сумської та Харківської областей. У вересні 2022 року брав участь у звільненні Харківщини. Під час звільнення села Руські Тишки отримав поранення. Брав участь у звільненні та утриманні м. Куп'янськ. Від листопада 2022 року у складі 19-го стрілецького батальйону стримував наступ рашистів біля м. Кремінна на межі Донецької та Луганської областей.

Він був незамінним "АГСником", інструктором для гранатометників, провідником ("компасом") на більшості виходів 1 роти та сам безпосередньо був командиром бойових груп, що виконували бойові розпорядження на лінії фронту. 27-28 червня 2023 року, коли на нашу лінію фронту зайшла 21-ша бригада, саме завдяки "Апостолу" багато бійців цієї новоствореної бригади не блукали посадками та безпечно долали мінні поля.

30 червня 2023 року о 20.30 год. група у складі 6 військовослужбовців вибули на бойове чергування на СП "Щука" (поблизу населеного пункту Червонопопівка). Командиром групи, як часто бувало, призначено молодшого сержанта Черніцького. Орієнтовно о 05.00 1 липня окупанти, силами не менше однієї моторизованої роти, вчинили спробу прориву фронту на ділянці відповідальності 19 ОСБ. Старший групи, молодший сержант Андрій Черніцький, відповідно до обстановки, віддав наказ "До зброї, зайняти бойові позиції!", оскільки ворог із застосуванням піхоти та важкої бронетехніки вчинив спробу прориву фронту. Разом із старшим солдатом Леонідом Оксютою (позивний "Славута") молодший сержант Андрій Черніцький зайняли позицію з гранатометом Mk-19. Сусідні позиції "Сова" та "Вовк" опинились в оперативному оточенні ворога, щонайменше 6 бійцям загрожувала неминуча смерть або полон.

Аби відволікти увагу трьох танків "Апостол" та "Славута" наносили безупинний вогонь по танках та піхоті ворога, свідомо відволікаючи увагу на себе. Задум спрацював і окупант перевів вогонь на позицію "Щука". Орієнтовно о 05.20 в результаті одного з танкових пострілів розрахунок Mk-19 був знищений.

Старший солдат Леонід Оксюта загинув на місці, молодший сержант Андрій Черніцький отримав важкі поранення, в тому числі проникаючі в легені та був евакуйований в медичний стабілізаційний пункт. Орієнтовно о 08.20 Андрій Черніцький помер від важких поранень. Ціною власного життя Андрій Черніцький врятував життя багатьох українських воїнів,

Ось так, 1 липня 2023 року, біля населеного пункту Червонопопівка Луганської області, загинув смертю Героя Андрій Черніцький.

5 липня із Андрієм Черніцьким попрощалися у Хмельницькому. Йому було 39 років. Віддати останню шану захиснику прийшли рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади.

Справедливий, принциповий і завжди позитивний – саме так про воїна кажуть його рідні та друзі. Побратими називали його совістю батальйону. Бо Андрій завжди приходив на допомогу всім, хто її потребував.

Ввічливий, приязний, готовий пожертвувати собою, ради інших. Таким запам'ятають Андрія Черницького його друзі та знайомі.

“Якось чоловік упродовж тижня не виходив на зв'язок, а мені натрапив на очі допис-порада: у випадку хвилювання треба уявляти, що прикриваєш близьку людину білим простирадлом від куль. Я так і робила. Не повірите, Андрій потім подзвонив і розповів, що був вибух і осколки поцілили йому в руку та голову. І те, що він вижив, було дивом, – каже Іванна Черніцька. – Я їздила до нього наприкінці червня на передову, щоби побачитись. Там приготувала йому улюблені вареники з вишнями. Ми планували майбутнє і хотіли народити третю дитину після перемоги – доньку. 30 червня у мене був день народження, Андрій передав мені квіти та ювелірні прикраси. А вже в ніч на 1 липня мені приснився сон – наче везуть мого коханого в машині й ззаду йдуть люди та плачуть. Я прокинулась, погані думки відганяла... А наступного дня до мене прийшли працівники військкомату й повідомили страшну звістку. Дев'ять років тому 2 липня ми з Андрієм розписались... І цього ж дня я отримала “похоронку”.

“Збереглись записи, як маленький Андрій грається і каже: “Танки їдуть – я стріляю”. Хто ж міг подумати, що ці слова виявляться пророчими, – розповідає дружина Героя Іванна Черніцька. – У мирному житті Андрій працював у місцевому ЖЕКу, був майстром на всі руки. А ще багато читав книжок з історії України, принципово не спілкувався мовою окупантів та не слухав їхніх пісень. Андрій сам прийняв рішення приєднатись до молодіжного крила партії “Свобода”, тому що йому імпонували її погляди. Саме в той період ми й познайомились. Щойно побачила високого красивого хлопця, який ішов назустріч, подумала: “Це буде мій чоловік”. Закохалась... Почуття виявились взаємними. У нашому шлюбі народилось двоє дітей – Святослав і Ярослава. Ми були надзвичайно щасливими, навіть посваритись із ним неможливо було, бо все переходило в жарти”.

“Я вишила коханому сім вишиванок, чорну та білу поклала до труни Андрія. Знаю, що він дуже шанував їх і з гордістю носив. Тепер одягатиме там, у Небесному війську”, – каже дружина Іванна.

Анна Маєвська, подруга загиблого, поділилась: "Будучи на майдані, стоячи в ту зловісну ніч, він знав, що все буде добре. Нас завжди підбадьорював, завжди казав, що Україна переможе. Був на війні раніше, в 2015 році. Пішов 26 лютого, 24-го вже стояв в черзі в військкоматі, Він не міг не піти. А Іванка була тією дружиною, яка не могла не підтримати. Він був воїном, який робив все, щоб Україна була незалежною".

"Андрій був активістом, завжди відстоював інтереси громади! Андрій був кращим з кращих, добрим, принциповим, відстоював інтереси держави на усіх рівнях – політичному та воєнному!", – написали в політичній партії "Команда Симчишина".

Анастасія Шевчук розповіла, що з Андрієм вони познайомились у 2011 році у спортивно-вишкільному таборі. Тоді хмельничанин був одним з організаторів. З того часу вони почали товаришувати. Підтримували зв'язок до останнього. "Він дуже світла, щира і добра людина. Завжди був на позитиві, веселий. Коли був депутатом, намагався максимально допомогти людям. Якщо щось не вдавалось чи не було змоги допомогти, його це засмучувало і було дуже прикро. Тому він завжди шукав всі шляхи, аби бути корисним і допомогти. Знаю, що навіть зараз після його загибелі люди дякують йому за дитячі майданчики, які допоміг встановити і багато іншого".

(У 2018 році Андрій разом з дружиною самотужки відновив скульптуру Миколи Мазура “Космодром” у парку культури і відпочинку імені Михайла Чекмана. Він мріяв, що в тому ж парку за його авторським проєктом збудують дитячий майданчик “Павук". Ескізи Андрія, мальовані від руки, знайшли у шухляді одного з кабінетів міської ради вже після його смерті. Унікальний дитячий майданчик планують встановити в 2024 році в пам'ять про захисника).

"Він завжди говорив, що заради сина, заради дочки він робить те, що має робити, він на своєму місці, він був тим воїном, який робив все можливе для того, щоб Україна вільною й незалежною", – розповіла родичка Андрія.

У Андрія Черніцького залишились дружина, двоє дітей, батьки та брат.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №731/2023 від 3 листопада 2023 року Черніцького Андрія Леонідовича "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку" нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

На вшанування пам'яті про свого випускника в жовтні 2023 року в Хмельницькому професійному ліцеї Андрію Черніцькому встановили пам'ятну дошку .

Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.

Для створення довідки використано матеріали з відкритих джерел: