Володимир СВИНАРЧУК народився 26 квітня 1978 року у містечку Деражня. Тут пройшли його дитинство та шкільні роки.

Після строкової служби в армії у 1997 році Володимир переїхав разом із сім'єю на Віньковеччину, у село Яснозір'я, яке стало для нього другим домом. Разом із батьком допомагав у місцевій школі, працював у колгоспі, жив звичайним, але чесним і працьовитим життям.

У 2000-х роках доля забрала у нього найрідніших: у 2004 році відійшов у вічність батько, у 2006 році — мати. Володимир працював у охороні, будував плани, вірив у життя. Зустрів свою Тетяну. Разом вони прожили цивільним шлюбом чотири щасливих роки, мріяли про родину та спільне майбутнє.

До повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, працював на будівництві та охоронцем, їздив на заробітки. Купив будинок.

Володимира СВИНАРЧУКА мобілізували у 2022 році. Служив у 3-й окремій  танковій Залізній бригаді, солдат.

1 липня 2024 року Володимир СВИНАРЧУК загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині. Йому було 46 років.

9 липня із Володимиром попрощалися у Хмельницькому, де проживає його сестра та племінники.

«Він приїжджав у відпустку. В нього була старенька хата, він купив нову й мав там гарне господарство. Володимир думав, що прийде і може ще сім'ю буде мати» —  розповіла його односельчанка Валентина.

«Він проживав у селі Яснозір'я понад 20 років. Була добра дуже людина. Завжди всім допомагав. Стареньким людям допомагав» — додала пані Валентина.

Староста села Микола Ткачук сказав, що батьки Володимира померли на початку 2000 років.

«Після їх смерті він їздив на заробітки. Був сторожем в охоронній службі. Там познайомився з дівчиною й вони жили цивільним шлюбом чотири роки. А коли пішов служити — в червні 2022 року призвався — вони відновили стосунки. Вона їздила до нього в Харків у шпиталь».

У Володимира СВИНАРЧУКА залишились сестра та племінники.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.