20 квітня – День китайської мови. Свято було засновано для відзначення багатомовності та культурного різноманіття, а також для сприяння рівноправного використання шести офіційних мов Організації Об’єднаних Націй.
У 2010 році вперше відзначали цей день 12 листопада, а з 2011 року почали святкувати 20 квітня. Саме тоді починається традиційний східноазіатський шостий сонячний період Гуюй («дощ з проса»), який прославляє Цан Цзе – творця піктограм, які стали основою для сучасних ієрогліфів. Цей винахід дав змогу відмовитися від вузликового письма. За легендою, коли Цан Цзе винайшов ієрогліфи, із неба пішов дощ із проса.
Китайська мова є однією з найстаріших мов світу, згідно із археологічними дослідженнями, їй більше 4000 років. Ця мова найпоширеніша у світі, адже нею спілкується більше 1,3 мільярда людей. Вона має статус офіційної мови у Китаї, Тайвані, Сінгапурі, Гонконзі, її частково використовують у Таїланді, В’єтнамі, М’янмі, Камбоджі, Кореї, Індонезії, Малайзії та Філіппінах.
Писемна китайська мова вважається однією з найскладніших у світі, у ній – близько 80 тисяч ієрогліфів, хоча для повсякденного вжитку вистачає 3-5 тисяч символів. Щоб зрозуміти хоча б 80% звичайного сучасного китайського тексту, небхідно вивчити близько 500 ієрогліфів. Для читання газет і журналів доведеться опанувати до 3 000 ієрогліфів.
Існує кілька тисяч діалектів китайської мови. Найчисленнішим є гуаньхуа, ним послуговується близько 800 мільйонів жителів Китаю. Із підгруп цього діалекту в 1950-і роки виділився пекінський – путунхуа (мандарин), який ліг в основу офіційної мови Китаю.
Першу всеосяжну класифікацію китайських ієрогліфів здійснив учений Сюй Шень. Видатний філолог уперше створив словник, у якому дав коротке тлумачення ієрогліфів і систематизував їх за загальними ознаками. Найбільш повний словник із 85 568 ієрогліфів, що вийшов у 1994 році, називається «Чжунхуа цзихай», що в перекладі означає «Море китайських ієрогліфів». У китайській мові слова багатозначні, лексичне значення слова залежить тільки від інтонації, з якою вимовляють слово. Один голосний звук може звучати по-різному і вимовлятися п’ятьма різними способами тональності. Графічний символ не відображає фонетичної суті слова, тому людина, яка не знає всіх тонкощів китайської мови, не зможе зрозуміти, як правильно вимовити слово.
Складність мови полягає не тільки в кількості ієрогліфів та вимові, але й в правильному написанні. Якщо хоч одну лінію зобразити неправильно, то сенс слова спотвориться повністю.
У китайській немає слів, що означають «так» і «ні». Щоб відповісти на питання, потрібно повторити дієслово. Якщо запитують «чи знаєш ти?», слід відповісти «знаю» або «не знаю». Більша частина прізвищ записується одним ієрогліфом.
Цікавий випадок трапився в 1928 році, коли компанія «Кока-Кола» вийшла на китайський ринок, деякі торговці зробили переклад самостійно, точно передавши ієрогліфами звуки «ко-ка-ко-ла», отримали назву «Кусай воскового пуголовка». Згодом маркетологи «Кока-Коли» перебрали чимало ієрогліфів, щоб передати назву напою, проте змушені були поміняти звуки на «ко-ку-ко-ле», що в перекладі означає «Повний рот щастя».
Як бачимо, китайська мова є найбільш складною для вивчення, тому й внесена до Книги рекордів Гіннеса.
|
На початок
Версія для друку
