6 січня в Центральній публічній бібліотеці відбувся вечір пам’яті Василя Стуса — видатного українського поета, мислителя, правозахисника, борця за незалежність України ХХ століття. Захід, приурочений до дня народження митця, підготували спільно з обласною організацією ВТС «КЛУ».

Василь Семенович Стус (1938—1985), відомий також під псевдонімом Василь Петрик, — поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, літературознавець, член Української гельсінської групи, політв’язень СРСР. Його життя й творчість стали символом незламності духу, моральної відповідальності та жертовної любові до України.

Захід провели Володимир Півень та Неля Нагорянська. Пан Володимир багато років глибоко досліджує постать і творчість Василя Стуса, аналізує його поезію, листи та філософські тексти. Під час зустрічі він поділився власними роздумами й напрацюваннями, а також розповів про неопубліковану збірку «Діалоги із Василем Стусом», у якій через внутрішню розмову осмислює слово поета, його світогляд і моральний вибір.

Упродовж вечора звучали поетичні рядки Василя Стуса, що й сьогодні вражають своєю щирістю та силою: «Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест»…

Окрему увагу модератори приділили громадянській позиції митця, його розумінню ролі людини в історії та відповідальності інтелігенції перед народом: «Митець потрібен своєму народові не для слави, а для правди». «Пам’ять про Василя Стуса живе в його слові — глибокому, болісному й водночас світлому, яке й сьогодні надихає українців залишатися вільними та гідними», — підсумував Микола Чевелюк, голова спілки.