Людська душа – окрема симфонія, період звучання якої триває не тільки від народження до смерті, а й довше, можливо, навіть вічно, треба лише міняти склад оркестру.

                                                 Юрій Винничук «Танґо смерті»

Винничук Юрій Павлович – письменник, «батько чорного гумору» в українській літературі, дослідник Львова, автор еротично-гумористичних бестселерів, літературно-політичних провокацій та містифікацій. Він був першим лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за роман «Весняні ігри в осінніх садах» (2005), вдруге його нагородили цією ж премією за роман «Танґо смерті» (2012). 

Юрій Павлович мешкає під Львовом. Автор по-своєму розповідає про рідне містечко, згадуючи, що в ньому пройшло дитинство австрійського письменника Леопольда фон Захера-Мазоха: «Винники – це земля мазохізму. Винники – це концентрат мазохізму. Тут усе ним пашить і дихає. Тут кури живуть тільки для того, щоб нести яйця і йти на заріз без жодних вагань. Незарізана курка страждає і мучиться, і буває, що з розпуки навіть кінчає самогубством». 

Як бачимо, письменник для творення художнього образу нерідко використовує чорний гумор та іронію.

Творчий доробок митця значний та різноманітний. Це не лише збірки малої прози, повісті та романи, а й укладені та відредаговані ним антології української романтичної і готичної фантастики, казок, краєзнавчих книг «Легенди Львова», «Кнайпи Львова», «Таємниці львівської кави», збірки поезій маловідомих та невідомих поетів періоду розстріляного відродження. Найвідомішими містифікаціями Ю. Винничука є «Плач над градом Кия» Ріангабара і «Пісня світова» Анни Любовичівни,  що були надруковані як віднайдені тексти XIII та XVII століть.

Сам письменник із свого творчого доробку вважає найкращими збірку прози «Вікна застиглого часу», роман «Мальва Ланда», антологію «Розіп'ята муза».

Книжки «Діви ночі», «Весняні ігри в осінніх садах» та «Груші в тісті» мають автобіографічний характер. Вони відіграють роль певного психологічного посібника виходу із стресу для тих, хто втрачає коханого чи кохану. Юрій Павлович пригадував, як на одній із презентацій до нього підійшла вродлива дівчина і сказала, що він їй врятував життя. Після прочитання книжки вона по-іншому подивилася на складну ситуацію.

Ю. Винничука називають не тільки еротоманом, фантастом, «батьком» чорного гумору, містифікаторм, алей великим скандалістом. Справді, письменник часто виступає в ЗМІ з полемічними і провокативними текстами. Досить часто його твори завершуються не епілогом, а гучною суспільною реакцією – позитивною або негативною. Тож улюблена справа Юрія Винничука – епатувати публіку своїми містичними та іронічно-еротичними творами.

Використані джерела:

1. Лайвлиб [Електронний ресурс] / livelib.ru: [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://www.livelib.ru (дата звернення 10.03.2017). – Назва з екрану.
    
2. Концепт маски у творчості Юрія Винничука [Електронний ресурс] / docplayer.net: [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://docplayer.net (дата звернення 10.03.2017). – Назва з екрану.