20 листопада у центральній бібліотеці Олег Андрішко презентував свій новий роман, назва якому – «План Тація». Це друга прозова книга молодого автора, адже раніше він вправлявся в поезії. Неабияке значення має той факт, що обидва його романи стали «коронованими книжками»: перший – «Пісня цапів» – отримав спецвідзнаку, другий – «План Тація» – фіналіст конкурсу.

Про автора. Народився у 1990 році у місті Дніпрі. За освітою – філолог, працював вчителем. За професією – редактор. За покликанням – письменник і, можливо, майбутній літературний критик.

Зі слів Олега Андрішка, життя вплинуло на початок його письменницької кар’єри; до першого роману йшов досить довго, другий теж писав більше року. І «намагаючись писати так, аби це не було схоже на те, що вже є в інших», звернувся до літератури абсурду. «План Тація» спочатку мав бути зовсім звичайним романом, але вже перед версткою автор переписав один із розділів – і той вийшов абсурдним. Сюжету як такого тут немає: є спроба висвітлити абсурдні речі, свідком яких став письменник. Особливість і те, що у книзі зовсім відсутні діалоги.

«Намагався, аби кожне речення було з абсурдом. Але є тут і звичайні, переважно короткі», – аналізує автор, підмічає, що готовий і сам для себе бути критиком. – Роман про сучасну культуру, а точніше про те, як під неї зараз підмінюють щось інше».

На перший погляд, абсурдні твори – явище досить нове для української літератури. Однак на презентації пан Олег зауважив, що витоки такого літературного явища на українських територіях є ще у окремих творах Василя Симоненка та у фольклорі.

Координатор презентації Микола Палига порадив майбутнім читачам: «Роман треба читати повільно, невеликими порціями, адже це є, як сказано у підзаголовку, «підручник зі словесної еквілібристики».

Тож, «План Тація» – це нестандартний твір про сучасний світ, це свіжий та оригінальний подих у сучасній українській літературі, це те, що має сміливість бути зразком людської прямолінійності письменника.