Чому голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом українського народу? Хто і для чого його організував? Як Україна пам’ятає цю трагедію і як визнає її світ?

На ці питання 22 листопада давали відповіді бібліотекарі філії №14 учням 5-6 класів Хмельницької санаторної школи. Там відбулась година скорботи  «Не погасити пам’яті вогонь».

Учні переглянули фільм з елементами хроніки про передумови створення штучного голоду в Україні, по черзі зачитували хвилюючі спогади очевидців трагічного явища. Під пісню Оксани Білозір «Свічка», яку співачка присвятила усім загиблим від голодомору, кожна дитина запалила свою свічку пам’яті.

«Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки документів, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців голодомору, штучно створеного в Україні. Але правду про це мають знати всі, якою б гіркою вона не була. Надіюсь, що цю болючу сторінку історії нашої країни діти запам’ятають та ніколи не забудуть!» – зауважила вчитель Олена Хома.

Крихта хліба – багато це чи мало? Бібліотечний захід дав дітям розуміння, що навіть шматочок хліба може стати безцінним і врятувати людське життя. Годину скорботи доповнили переглядом фрагментів документального фільму «Голодомор. Великий злам» (із серії «Невідома Україна») та книжковою виставкою «Голодомор мовою документів».