Минув рік, як в Україні стартував проект «Життя на нулі», що позиціонується як мистецька платформа для українських воїнів. Назва та ідея проекту виникла після персональної фотовиставки про будні справжньої війни одного з учасників – Юрія Величка (позивний – "Фотограф"). Зараз «Життя на нулі» об’єднує митців та колекції фотографій, картин, відеоматеріалів, його частиною стали воїни АТО, волонтери, лікарі й капелани. Керівник проекту – фотохудожниця та журналістка Інна Єрмакова.  

6 грудня у День Збройних сил України у центральній бібліотеці Інна Єрмакова у рамках «Життя на нулі» представила поезії і фото воїна Максима Кривцова (позивний – "Далі"). Він стрілець оперативної роти, з 2015 року перебуває на війні, де і зараз. Максим – один з небагатьох, хто наважується писати там. Слова доповнює світлинами, які знімає на плівкової фотоапарат, бо той «найкраще відображає характер, передає настрій». Свою творчість присвячує загиблому другові-побратиму. Його поезія не для тих, хто полюбляє прості рими, яскравою гостротою відчуттів наповнено кожен рядок:

…війна пахне словами
пахне дітьми не народженими
і народженими шляхами
ріками пороху
для виходу назовні
не зовсім словами – голосом…

За словами Інни Єрмакової, «Життя на нулі» для таких, як Максим Кривцов, – це спосіб творчим чином виговоритися про страшні речі – війну. А про неї воїнам говорити вкрай необхідно, хоч і дуже важко. До того ж проект стирає межу між тими людьми, хто живе щодня у війні, і тими, хто її не бачив. Крім чорно-білої лінії між життям і смертю, «Життя на нулі» показує, що на війні є ще й кольори дружби, взаємоповаги та віри.

«Це історії кількох людей, які змогли знайти сили (хто випадково, хто як) доводити, що війна – це не завжди біль і чорнота, а "нуль" (яким зазвичай називають передову) насправді – це точка відліку, після якої кожен сам вирішує, в яку сторону іти», – розповідаючи історії воїнів Богдана Кириченка, Ігоря Михайлишина, Володимира Коваленка, Юрія Величка, прокоментувала на бібліотечному заході Інна Єрмакова.

Таким речам, як творчість Максима Кравцова та інших учасників «Життя на нулі», місце бути в українському суспільстві, бо вони є безкомпромісним мистецьким відображенням нашого воєнного сьогодення, нашої реальної історії.