27 березня – Міжнародний день театру. Це свято відзначають із 1961 року за рішенням IX конгресу Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО. Традиційний девіз цього дня – «Театри як засіб взаєморозуміння та зміцнення миру між народами».

Уперше про театр згадується у джерелах, датованих 497 роком до н. е., зокрема про проведення свята, присвяченого богу Діонісу. Перша будівля театру з’явилась у Римі в 55 році до н.е., у ній декламували вірші, ставили невеликі п’єси, переспівуючи легенди та міфи.

В Україні театральне мистецтво бере початок із глибокої давнини, проявлючись у народних іграх, танцях, піснях і обрядах. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору ХІ століття.

У ХVІ – ХVІІ століттях перші зразки драми прилюдно виголошувалися учнями київських Братської та Лаврської шкіл, Львівської братська школи та Острозької академії.

У ХVІІ – ХVІІІ століттях популярними були вертепи – мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.

Перший український стаціонарний театр був відкритий у Львові в 1795 році.

У другій половині ХІХ століття в аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру – драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та родина Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського.

Перший професійний український театр, засновником якого був М. Кропивницький, було відкрито 1882 року в Єлисаветграді – сучасному Кропивницькому. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.

Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 році, коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і «Молодий театр» («Березіль») Леся Курбаса та Гната Юри. До експериментальних пошуків репресованого Леся Курбаса, талановитого режисера, актора, драматурга і перекладача, і досі звертаються сучасні митці.

Серед чималої кількості сучасних театрів України особливе місце займають Хмельницький музично-драматичний театр ім. Старицького, Хмельницький академічний обласний театр ляльок «Дивень», унікальний моно-театр «КУТ».

Наш національний театр – це справжнє багатство, це неповторне обличчя української духовності, адже театральне мистецтво є своєрідним дзеркалом, у якому відображуються характерні особливості життя суспільства.

Своєрідну духовну атмосферу передають кращі театри світу: напівзруйнований, проте величний Театр Діоніса в Греції; оточений з усіх боків водою, з дахом у формі вітрил, із найбільшим органом Сіднейський оперний театр; лідер за кількістю зіграних на сцені вистав – Віденська опера; храм опери – Королівський оперний театр у Мадриді та багато інших.

Слухаємо оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету, або ж стежимо за грою драматичних акторів, – ми завжди відчуваємо особливу атмосферу, отримуємо естетичну насолоду, пізнаючи тонкі грані мистецького життя. Саме тому Міжнародний день театру – це  не лише професійне свято майстрів сцени, а й мільйонів вдячних глядачів.