9 жовтня відзначається Всесвітній день пошти. Свято було засноване у 1969-му з ініціативи Організації Об'єднаних Націй з метою сприяння популяризації і розвитку поштового обслуговування у світі. У 1874 році 9 жовтня представники 22 країн заснували Генеральний поштовий союз. У 1878 році ця організація змінила назву. Сьогодні Всесвітній поштовий союз налічує у своєму складі 189 країн.
Слово posta латинського походження. Спочатку воно позначало станцію (пост) для обміну коней або кур'єрів. Сучасний словник української мови подає багатозначне тлумачення цього слова: установа пошти (поштамт, відділення), послання, сукупність отриманої кореспонденції.
Ще у Стародавній Греції були кур'єри для передачі повідомлень. Найвідомішим із них був Філіппід, який передав усну звістку про перемогу греків у битві при Марафоні в Афіни. Посланець пробіг 142 кілометри 195 метрів і помер від виснаження.
Розвиток поштової справи в Київській Русі починається з X століття, коли існував обов'язок населення надавати коней для княжих гінців і слуг.
Найстаріша у Східній Європі пошта з'явилася у Львові у 1629 році. Король Польщі Сигізмунд ІІІ дозволив італійцю Роберто Бандінеллі перевозити королівську кореспонденцію в Італіїю та інші міста. А вже у травні 1629 Бандінеллі уклав угоду з магістратом Львова про організацію пошти і перевезення кореспонденції до Любліна, Кракова, Варшави, Кам'янця, Києва та інших міст. Львів’яни могли щосуботи відправляти і одержувати листи з усієї Європи, але ці послуги коштували неймовірно дорого. Папір у ті часи був дуже важкий, тож відправка лише шести грамів кореспонденції, наприклад до Гданська, дорівнювала денній платні кваліфікованого ремісника. Пошта знаходилася у будинку Бандінеллі на площі Ринок. Нині там знаходиться львівський Музей пошти.
У Війську Запорозькому перші відомості про поштове сполучення датуються XVII століттям: гетьмани України спілкувалися не тільки з козацькою старшиною та духовенством, а й на міжнародному рівні. Процес написання одного із козацьких листів зображений на знаменитій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
Єдиний в Україні пам'ятник листоноші знаходиться у закарпатському місті Перечин.
Федір Фекета, якого увічнили у двометровій скульптурі, кілька разів на тиждень долав 25 кілометрів із Тур'їх Ремет до Ужгорода, отримував там пошту і повертався назад. Сьогодні до пам'ятника листоноші приходять весільні пари, щоб залишити листи зі своїми бажаннями.
Написання листа – це мистецтво епістолярного стилю. Паперові листи дозволяють побачити почерк дорогої людини, відчути її настрій. Традиційний спосіб листування для деяких людей залишився найбільш близьким та звичним. Найдовшого листа, що складався з 1 402 344 слів, надіслав поштою своїй дружині Джанет у 1984 році Елан Форман. Іранський Мохаммед Дехкані писав листа своєму другові протягом 13 місяців, використавши для цього 150 метрів паперу.
У ХХІ столітті поштою передаємо не тільки особисті думки на далекі відстані, а й активно використовуємо її в сфері логістики, банківських послуг, каталожної торгівлі та прямої розсилки.
| 
На початок
Версія для друку
