Новини ЦБС Централізована бібліотечна система Хмельницької міської територіальної громади Новини ЦБС Централізована бібліотечна система Хмельницької міської територіальної громади
    Про ЦБС
    Бібліотеки
    Читачам
    Ресурси бібліотек
    Віртуальні виставки
    Наша Україна
    Наше місто
    Літературна світлиця
    БібліоЖиття
    Фотогалерея
    Відеогалерея
    Проєкти та програми
    Контакти
    Карта сайту




    Пошук по сайту

     

    Хмельницька міська рада

     

      Головна » Про ЦБС » Новини ЦБС
    «Доля твору залежить від першої фрази»: 5 травня виповнюється 100 років від дня народження Анатолія Дімарова
    Підготувала Оксана Василишина, редакторка
    5 Травня 2022 р.

    Анатолій Дімаров – відомий український письменник, мемуарист. Ольга Михайлова в інтерв’ю з автором у 2010 році для «ЛітАкценту» правдиво назвала його «патріархом української прози і духовним батьком шістдесятників».

    Народився Анатолій Дімаров 5 травня 1922 року на хуторі Гараськи Полтавської області у родині заможного селянина та пасічника з прізвищем Гарасюта. Його сім'ю у 1929 році «розкуркулили». Тому батько, заради порятунку дітей, відправив їх із дружиною до Миргорода, де вона змінила їм прізвища на своє дівоче болгарське –  Дімарови.

    У дитинстві пережив Голодомор 1932-1933 років.

    Творчою діяльністю почав займатися наприкінці 40-х, написавши першу книгу – повість «Гості з Волині» (1948). Але письменницький шлях автора складався досить важко через те, що у своїх творах він показував життєву правду про українських людей, зображуючи їхні долі в реальних умовах. Радянська цензура вилучила близько 300 сторінок в авторських романах «І будуть люди» та «Біль і гнів».

    Ось цитата з книги спогадів Дімарова «Прожити й розповісти», вперше виданої двома томами у 1997-1998 роках (тобто ще до виходу нецензурованої версії «Біль і гнів» (2004) та «І будуть люди» (2006)) та пізніше перевиданої у 2012 році: «Вирішив подати на перевидання "І будуть люди" та "Біль і гнів". Відновивши все, що повикреслювали редактори та цензори протягом безнадійної з ними війни… Каторжна впродовж двох років робота… Понад 1000 сторінок поновлені, передруковані наново, вичитані і, нарешті, подані до видавництва… Підписали до друку і на тому заглухло. Коли мені повідомили, що двотомник так і не буде виданий, я вимолив у працівників видавництва обидва романи, уже набрані та зброшуровані: "Все одно ви рано чи пізно здасте їх в макулатуру". І зараз єдине, що мені залишається, це втішитися думкою, що маю раритет: двотомник, виданий всього у двох примірниках».

    Автору належать понад два десятки книг – оповідань, повістей та романів. Він написав кілька захопливих книжок для дітей: «Блакитна дитина», «На коні і під конем», «Для чого людині серце» та інші.

    Про своє творче кредо письменник говорив так: «Я б ніколи, мабуть, не став би педагогом, бо не люблю повчати людей. Я писав твори не для того, щоб вони втовкмачували вічні цінності, як люблять про це говорити деякі поважні метри, а щоб людина взяла мою книжку, забула про негаразди і їй трошки полегшало на душі від того, що вона прочитала. Оце моє основне завдання».

    Лауреат Шевченківської премії за роман у двох книгах «Біль і гнів».

    У своїй творчості письменник пройшов шлях від великих прозових форм до коротких. Про це та й взагалі про зріле ставлення до творчості у свої 87 років він говорив так: «Раніше я писав легковажно, а з часом зрозумів, що працювати над словом треба так, щоб кожна фраза була накачана, як у Кличка м’язи. І вже що далі, то стисліше намагався писати, щоб у моєму письмі не було жодного зайвого слова. І навіть не те, що слова, а щоб зайвої коми не було! Справді, протягом десятиліть у мене було кілька творчих зламів, коли від одного стилю я переходив до іншого. Це відбувалося не навмисне; сам матеріал мені підказував, який стиль, який темп оповіді обрати. Матеріал диктував спосіб, яким лише й можна було його подати. Наприклад, коли писав романи "Ідол", "Його сім’я", "І будуть люди" – то оповідав події розлого, не поспішаючи, відстежував переплетіння сюжетів. А ще треба зауважити, що я на тих романах писати лише вчився. Людина, коли вона ще молода, часто дивується. І вже від того, що її легко здивувати, молода людина буває така щаслива. А коли людина вже в моєму віці, стає складно відшукати якесь диво. Досвід заважає, і до того ж, як кажуть, уже все перепробував… Тому я захопився короткими формами. Ніби пунктиром став писати».

    Помер Анатолій Дімаров 29 червня 2014 року і похований у Києві на Байковому кладовищі.

    Український інститут національної пам'яті в рамках 83-х роковин Голодомору в Україні у листопаді 2016 року вніс ім'я Анатолія Дімарова до проєкту «Незламні» у межах відзначення на державному рівні 15 видатних людей, що пройшли через страшні 1932-1933 роки та змогли реалізувати себе.


    Найбільша книга у центральній публічній бібліотеці
    Найбільша книга у центральній публічній бібліотеці
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Меню для книгоманів
    • Зростаємо професійно
    • Мистецька вітальня
    • Наші видання
    • Послуги ЦБС
    Зустрічаємо весну з новою книгою!

    Пропонуємо Вашій увазі нові книги. Література різноманітна, на будь який смак. Книги отримані від Українського інституту книги, за Державною програмою, від проекту «Валізка з книжками», а також подаровані нашими читачами.

    Якому жанру літератури Ви надаєте перевагу?
    детективи
    драми
    казки
    комедії
    легенди
    ліричні вірші
    пригоди
    трилери
    фентезі
    інше

    Слідкуйте за нами у
    соціальних мережах






    © ХМ ЦБС, 2010-2024 г.
       Офіційний сайт
    Україна, м. Хмельницький, вул. Подільська, 78
    www.cbs.km.ua            kmcbs.c@gmail.com
    Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
    адміністратора, а також активного посилання на сайт.
    створення
    сайту
    Студія Спектр