Автора мотивує те, що його книги видають і його книги читають. А молода українська письменниця Ольга Саліпа таких приводів для мотивації справді має чимало. Її романи попри перебої в роботі видавництв активно виходять друком, а читачі з нетерпінням очікують кожен наступний анонсований твір.

Протягом останнього місяця світ побачили три нові книги авторки. Це «Дерево роду» і два ретроромани із серії про Проскурів – «Брошка гімназистки» та «Пташка на долоні». Саме їх 4 листопада Ольга Саліпа представила у читальній залі Центральної публічної бібліотеки громади в межах презентації циклу про давній і сучасний Хмельницький.

Як розповіла авторка, ідея писати ретроромани в неї з’явилася кілька років тому. Спочатку це мав бути тільки один роман. Почувши цікаву розповідь нашого місцевого краєзнавця, вирішила розкрити жіночу лінію родини Деревоєдів. Коли працювала, занурилася в історію Проскурова, спогади, побачила багато нових сюжетів, які захотілося розповісти. Так з’явилася ідея зробити цілу серію.

Наразі написано та видрукувано вже три ретроромани серії. Перший – «Будинок на Аптекарській» – побачив світ торік. Він про проскурівський істеблішмент, масонів, різні влади та відомих історичних постатей. Усіх їх поєднує один будинок на Аптекарській.

Чим особливий жанр ретророману, що його вирізняє, пояснила Ольга Саліпа: «Це не історичні книги, а ретро. Ретрокниги мають більше авторської вигадки. Вигадані герої живуть поряд з реальними людьми. Що стосується реальних людей, реальних міст, я намагалася максимально дотримуватися того, що ми про них знаємо з різних джерел – вивчала, досліджувала». Також зазначає, що користувалася краєзнавчими працями.

Продовжує серію «Брошка гімназистки». Книга вийшла друком кілька тижнів тому. У ній описано події 1905 року: освіту, світосприйняття, революцію, політику. Перед читачем постає два навчальні заклади: один – для дівчаток, інший – для хлопців. Заклади знаходяться поруч. Тож виникає чимало історії довкола того, як вони співіснували чи то пак уживалися, що могло їх пов’язувати або ж навпаки. Події роману відбуваються не тільки у Проскурові. Разом з героями читач їде і до Одеси, і далеко за океан.

Третій роман – «Пташка на долоні». Він тільки-но видрукуваний. Так склалося, що приїхав до Хмельницького практично за 40 хв до початку презентації у бібліотеці. Твір присвячений 1918-1919 рр.: «У місто заходять австрійські війська. Будь-яке спілкування із чужинцями засуджується. Але це не стає на перешкоді молодій медсестрі Ксені, котра щиро покохала одного з них...». Зникає лист, адресований австрійським урядом Скоропадському. За справу береться слідчий, але розслідування відкриває значно більше таємниць...

Пані Ольга планувала, що до цієї серії увійде 5 книг, однак наразі вже зрозуміло, що їх буде більше – як мінімум 6. Тож виходить, що Проскурів – це місто, про яке хочеться писати. Говорить авторка: «Це місто з характером, з якимись своїми правилами, які воно протягом різних часів диктувало в економіці та інших сферах. Проскурів – це місто, котре завжди зберігало своє обличчя – не було гіршим і не було кращим за інші, але було унікальним».

Відповідно книг хмельницької авторки Ольги Саліпи у Центральній публічній бібліотеці знову побільшало. Маємо три нові: «Брошка гімназистки», «Пташка на долоні», «Дерево роду» (роман, що розпочинає драматичну сімейну сагу та вже отримав ІІІ премію конкурсу «Гранд Коронація слова» і відзнаку за найкращий твір на воєнну тематику). Приємно, що на них читачі вже дуже чекають. Та все ж бібліотека запрошує читати, бо українська книга – то українська культура, за існування і розвиток якої ми продовжуємо боротися та долати ворога.