Новини ЦБС Хмельницька міська централізована бібліотечна система Новини ЦБС Хмельницька міська централізована бібліотечна система
    Про ЦБС
    Бібліотеки
    Читачам
    Ресурси бібліотек
    Віртуальні виставки
    Наша Україна
    Наше місто
    Літературна світлиця
    БібліоЖиття
    Фотогалерея
    Відеогалерея
    Проєкти та програми
    Карта сайту




    Пошук по сайту

     

    Хмельницька міська рада

     

      Головна » Про ЦБС » Новини ЦБС
    Андрій Малишко - людина великого таланту і щедрої душі
    Підготувала Галина Єсюніна, завідуюча відділом ІТ та ЕР
    11 Листопада 2022 р.

    Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
    Ти водила мене у поля край села,
    І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
    І рушник вишиваний на щастя дала.
    І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
    І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
    Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
    І зелені луги, й солов'їні гаї,
    І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
    І засмучені очі хороші твої.
    І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
    І засмучені очі хороші, блакитні твої.
    Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
    В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
    І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
    І дитинство, й розлука, і вірна любов.
    І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
    І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
     
    «Пісня про рушник» – найкраща з-поміж пісень Андрія Малишка, а може, й найпопулярніша в повному розумінні слова народна пісня, якій судилися довгі роки життя. Написана вона 1959 року до кінофільму «Літа молоді» режисера Олексія Мішуріна. Вірш вміщений у збірці «Серце моєї матері» (1959), а за час існування композиції у неї було чимало виконавців. Першим її заспівав Олександр Таранець, а згодом її виконували різні вокалісти, зокрема: Дмитро Гнатюк, Квітка Цісик, Олександр Пономарьов… Пісня перекладена тридцятьма п’ятьма мовами світу. Її співають, коли сумно й коли радісно і кожна людина знаходить у ній щось своє, сокровенне. Адже створена пісня на міцній народній основі. З народної творчості взято й сам рушник вишиваний: ним наречена перев’язує молодого; на ньому подають шановним гостям хліб-сіль; ним прикрашають портрети дорогих людей.
     
    У цій пісні поет Андрій Малишко у зворушливих і ніжних словах, глибоко поетично оспівав красу й силу материнської любові й вірності, а композитор Платон Майборода знайшов відповідні музичні засоби розкриття цієї глибоко людської, вічно поетичної теми. «Пісня про рушник» сповнена чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові.
     
     
    Адже усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у Андрія Малишка пов’язане саме з образом рідної неньки. Він любив свою матір, а в ній своє походження, свій рід, свій дар, свою долю, свою Батьківщину. Її образ викликає сльози смутку і радості на очах мільйонів, що співають чи слухають пісню про неї. І ця любов була, мабуть, найголовнішим джерелом його творчості. Проте у Андрія Малишка є чимало й інших віршів, що стали відомими піснями: «Вчителька», «Київський вальс», «Стежина» та інші.
    Про пісню поет писав: «Для пісні в нас всюди почесне місце, бо вона – посестра життя, порадник, і вірний друг, і суворий суддя. Людина хоче з нею журитися і радуватися, мислити і працювати».
    Виходячи з цих спостережень і переконань, Малишко дуже багато працював як поет-пісняр, а музикальність його поезії виняткова. Відомо, що Андрій Самійлович сам гарно співав, мав чудовий голос – баритон, мав добрий музичний слух і це допомагало йому творити, орієнтуючись на пісню, надавати своїм поезіям музичності. Віршований розмір, система римування, образність – усе це лежить у тому діапазоні, що й народна пісня. А глибокий зміст, ліризм, теплота почуття приваблювали музикантів, композиторів, які залюбки писали музику до творів А. Малишка.
     
    Народився Андрій Малишко 14 листопада 1912 року в місті Обухові на Київщині. Сім’я, в якій ріс майбутній поет, була великою – одинадцятеро дітей, батько з матір’ю, старенька бабуся. Щоб прогодувати сім’ю, батько, крім хліборобської праці, займався чоботарським ремеслом, а в засушливі роки ішов на заробітки в Таврію, в бериславські і каховські степи. Він мав хист до господарства, був стриманим  і мовчазним та був людиною крутої вдачі. Про свої думки, почуття та ставлення до нього поет сказав досить вичерпно в автобіографії: «Мій батько, на відміну від матері, був людиною суворою. Будучи високого зросту, широкоплечий, з пишними козацькими вусами, він нагадував мені козака Мамая на давніх українських картинах... Щоденна турбота про шматок хліба і зароблену копійку змушувала його трудитися багато, вперто і бути нещадним в сім’ї до тих, хто намагався уникнути роботи…».
     
    Мати ж Андрія, Ївга Остапівна, яку по-вуличному звали в селі Ївгою Базилихою, була жінкою товариською, м’якої вдачі й великого серця. Вона дуже добре співала, розказувала казки, народні перекази, вишивала. Материні пісні в багатій уяві малого Андрійка ставали гостросюжетними новелами, повістями, разючими драматичними картинами. Пізніше він сам скаже про це: «Знала вона їх багато і співала з глибоким почуттям. Були серед них сумні й тяжкі, веселі й жартівливі. І було в тих піснях стільки живого і близького серцю, такі картини народжували живі народні образи, що й сьогодні я пам’ятаю кожне слово. Зміст їх так сконденсовано, думки так відшліфовані сторіччями, що кожної з них вистачило б на великий твір – оповідання або повість, із пісні можна б намалювати картину або створити скульптуру, а розкрита в драмі, вона могла б стати шедеврами сцени. я, затамувавши дихання, слухав, як материнський голос веде сувору і правдиву повість людського життя…».
     
    Ось так природно мама навчила малого Андрійка розуміти красу слова, пісні, природи, а насамперед – красу людської душі. Не випадково образ матері в поезії А. Малишка, як і в поезії Т. Шевченка, є наскрізним. 
     
    Вплинуло на світосприйняття хлопця й місце, де він ріс. Незважаючи на те, що Обухів не відзначався особливими культурно-мистецькими здобутками, але тут здавна існував осередок бандуристів. Мандрівні українські менестрелі з Трипілля, Кагарлика, Обухівщини були об’єднані в так званий «цех бандуристів», що розташувався на околиці містечка в невеличких, нашвидкуруч зліплених халупах. Малому Андрійкові не раз доводилося бачити й чути на ярмарках сліпого кобзаря або лірника з хлопцем-поводирем. Про себе Андрій говорив, що музичне виховання одержав саме в цьому цеху бандуристів, хоч і нелегко було туди потрапити. Що бандуристи мали великий вплив на музичну культуру Малишка і взагалі на його чутливу душу, свідчить і той факт, що все життя він ставився до кобзарів з великою пошаною. Це відображається і в його поезіях.
     
    Мистецьке обдарування Андрія виявилося дуже рано. Ще підлітком він навчився у брата Василя грати на гармошці. Малого музику залюбки запрошували грати на сільських весіллях. Андрій добре співав, любив читати, зокрема великий вплив справив на нього «Кобзар» Т. Шевченка. І писати вірші він пробував ще у школі. У цьому хлопця підтримав учитель географії місцевої школи, який розпізнав у непосидячому учневі іскри поетичного таланту. Учитель радив хлопчині піти вчитися. Ці поради збігалися із мріями самого Андрія, який прагнув у великий світ, у нове життя. Хлопчик рано почав розуміти, що у світі є багато цікавого, але щоб усе це побачити й осягнути, треба вирости сильним і рішучим. Звідси й народилася ота жадібна допитливість, що ніколи не давала спочинку поетові, а гнала його вперед і вперед до незвіданих обріїв.
     
    У 1929 році Малишко вступив на літературний факультет Київського інституту народної освіти. Час навчання для молодого студента був часом становлення його як людини і громадянина, як поета і педагога. Після навчання він працював в Овруцькій школі – викладав українську мову й літературу. І хоч праця вчителя принесла йому повноту щастя, проте після служби в армії Андрій Самійлович остаточно вирішив віддати себе літературі. Працював у різних газетах, був відповідальним редактором журналу «Дніпро».
     
    У 1930 році почав друкуватися. Поезія Андрія Малишка відбиває весь духовний набуток сучасної йому епохи.
     
     
    Характерною особливістю його творчості була широта тематичного й жанрового діапазону;  конкретність поетичних образів: психологічних портретів, пейзажних віршів, жанрових сценок, поетичних оповідей про ті чи інші події тощо. За характером обдарування Малищко – романтик. Великий вплив на його становлення як поета мала народна творчість. Крім образної системи, символіки – червона калина, зелене жито, голуб сизий, дуб зелененький та інші – Малишко щедро черпає і з народнопісенної та побутової розмовної лексики. Такі слова, як середульший, прикопотіти, сповиточок взяті з народних уст і поставлені в поезію так майстерно, так точно, як досвідчений муляр кладе цеглину в стіну. Певне місце в образотворчій системі Андрія Малишка належить і неологізмам. Вони в нього прості, але дуже виразні й доречні: земля – зореносиця, літа – звіздослави, зелень – роснорозмаїта. Багаті, свіжі, часом несподівані епітети: хліб русявий, камінь сивий, земля – красуня родюча.
     
    У багатьох віршах Малишко говорить про те, що саме рідна земля навчила його цінити найвище: незрадливу дружбу, стійкість і відданість високим ідеалам у будь-яке лихоліття. Його цікавлять такі складні проблеми, як сенс людського життя, смерть і безсмертя людини, ідеал прекрасного в житті та природі. Він осмислює події як поет, а разом з тим – як філософ. Гнівно звучить заперечення душевної черствості та лицемірства:
     
    Я аж тремчу, коли на клич
    Ніхто не прийде в самотині. 
    І не люблю я двох облич, 
    Коли вони в одній людині. 
     
    Малишко ніжно і глибоко любить свій народ, його величні традиції, схиляється перед його працею і воїнською звитягою, зичить йому найбільшого щастя. Провідні мотиви поезії Малишка – любов до матері, до однодумців – побратимів і вчителів, любов до рідної землі, до пісні, до Батьківщини.
    Як точно і переконливо сказав Малишко: «Всю палітру людських емоцій, все багатство переживань, як у сонячному фокусі, треба зображати в поезії. Глибоко художня, справжня лірика, що оспівує людське почуття – любов, не відводить людину вбік від життя, навпаки, вона вчить глибше пізнавати світ, виховує в ній почуття благородства, доброти, моралі – всі ті риси людського характеру, без яких не мислиме суспільство».
    Андрій Малишко залишив чудові взірці творів і для малят. Уміння говорити з дітьми без штучності й набридливого моралізаторства – прикметна риса його дитячих поезій. У них поет звертається до дітей непідробно серйозним тоном, говорить часом про речі, не зовсім для них звичні, показує життя через призму образів, які, може, й не відразу сприймаються у всій своїй глибинності. Й хоча віршів для найменших читачів він написав порівняно небагато, проте вони увійшли до скарбниці дитячої літератури, завоювали любов.
     
    Кіт-воркіт біля воріт
    Чеше лапкою живіт.
    З’ївши мишку-побіганку,
    Що робити по сніданку?
    Чи погнати біля хати
    Вслід за голубом-гінцем?
    А чи вуси-довгоруси
    Почесати гребінцем?
    Що робити, кіт не знає
    За ворітьми у кущі.
    А над ним веселка грає.
    Золоті несе дощі.
     
    Відомий Андрій Малишко і як перекладач. Особливо багато і плідно він займався перекладами у 50-і роки. У збірці «Народження синів» він опублікував шість перекладів з Г. Гейне і один з кращих у нашій поезії переспівів «Плачу Ярославни» з давньоруської пам’ятки «Слово о полку Ігоревім». 
     
    Як творча людина й громадський діяч, Андрій Самійлович Малишко  працював невтомно, з невичерпною, здавалося б, енергією. Проте постійне нервове перенапруження, величезна самовіддача не могли не вплинути на стан його здоров’я, яке різко погіршилося наприкінці 1969 року, а 17 лютого 1970 року в розквіті творчих сил Андрій Самійлович відійшов у вічність. Та довго живе поетове слово, насичене правдою й силою.

    Філія №8
    Філія №8
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Меню для книгоманів
    • Зростаємо професійно
    • Мистецька вітальня
    • Наші видання
    • Послуги ЦБС
    Інформація про нові надходження

    Бібліотеки отримали нові твори подільських письменників, чимало новинок вітчизняного і світового літературного життя.

    Якому жанру літератури Ви надаєте перевагу?
    детективи
    драми
    казки
    комедії
    легенди
    ліричні вірші
    пригоди
    трілери
    фентезі
    інше

    Слідкуйте за нами у
    соціальних мережах






    © ХМ ЦБС, 2010-2022 г.
       Офіційний сайт
    Україна, м. Хмельницький, вул. Подільська, 78
    www.cbs.km.ua            kmcbs.c@gmail.com
    Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
    адміністратора, а також активного посилання на сайт.
    створення
    сайту
    Студія Спектр