Навчають нас читати
Наш розум розвивають,
І не дають « скучати»,
«Яких професій лиш нема!
Художник, вчитель, лікар і аптекар,
Та все ж найкраща це – моя:
Я – бібліотекар!»

Марина Семенюк

Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек, 29 вересня, відбулося перше знайомство з бібліотекою-філією №8 вихованців дитячого садочка №29 «Ранкова зірка», яке перетворилося на справжнє свято.

Бібліотекарі провели для діток екскурсію книгозбірнею. Маленькі відвідувачі з цікавістю розглядали книги, журнали, слухали розповідь бібліотекаря, взяли участь у вікторині. Сподобався гостям також ігровий куточок, де можна познайомитись з книгами, посидіти в обіймах з м’якими іграшками, погратися, поскладати пазли, та конструктор.

«Діти задоволені, обличчя їх аж сяють радістю. Більшість із них виявили бажання бути активними відвідувачами бібліотеки.Тут і для вихователів є чимало корисної інформації на сторінках газет і журналів», – наголосила вихователь Світлана Володимирівна та привітала працівників з Днем бібліотек.

Віримо, що з маленьких відвідувачів виростуть справжні любителі книги.

Людмила Дуда, завідуюча бібліотекою-філією №8 

29 вересня на День відкритих дверей «Бібліотека – заклад незвичайний, у ньому мудрість тисяч поколінь» до бібліотеки-філії №4 завітали учні 4-Б класу СЗШ №8.

Розповідь бібліотекаря про книги та книжкових героїв; прислів’я, приказки, загадки; сценка про звичайний робочий день дитячої бібліотеки, де головними героями були читачі; парад книжок, які коротенько розповіли про себе; мультимедійна презентація про правильне поводження з книгою неабияк захопили маленьких читачів. Вони пообіцяли, що ніколи не розлучатимуться з книгами, ставитимуться обережно до них, будуть активними відвідувачами бібліотеки.

«Сьогодні я брала участь у сценці «Парад книжок». Мені випала роль бути Тлумачним словником української мови. Я вперше взяла до рук цю книгу і була трохи здивована, що до неї увійшло 65 тисяч слів. А мої однокласники, коли почули про це, щиро дивувалися, яка багата українська мова», – поділилася емоціями читачка Єлизавета Панченко.

Ірина Драйна, завідуюча бібліотекою-філією №4

З нагоди Всеукраїнського дня бібліотек працівники бібліотеки-філії №14 запросили до книгозбірні наймолодших своїх користувачів. 30 вересня до бібліотеки завітали групи №9 та №10 дитячого садочка №11.

Бібліотекарі радо вітали дітей, ознайомили малечу з основними правилами поводження у бібліотеці, доступно розповіли про культуру читання книг.

«Працівники нашої бібліотеки дарують приємні моменти читачам постійно, – зазначила завідуюча бібліотекою Валентина Черненко, – тут раді вітати користувачів щодня, адже бібліотека – це місце, де кожен може знайти свою територію мудрості, творчості і дозвілля».

До Всеукраїнського дня бібліотек у бібліотеці для всіх бажаючих користувачів організовано книжковий фуршет «Бібліотека – океан людської мудрості».

Валентина Черненко, завідуюча бібліотекою-філією №14

Легенда про бібліотекаря

Було у батька три сини. Перед смертю він подарував кожному книгу і звелів розпорядитися подарунком, як хто захоче, а, розпорядившись ним, посадити на могилі батька по жолудю.

Поховали батька. Як він сказав, так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства. Середній поставив на видне місце, як пам'ять про батька. А молодший взяв свою книгу і пішов до людей. Куди б він не заходив, в кожній хаті давав почитати батькову книгу або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували у його селі, то обов’язково відвідували могилу його батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок і зробив добрішими їхні серця.

Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина – дав кволий росток, який пожовтів і засох. А з жолудя молодшого сина почав рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни, пішов угору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.

Багато весен і зим сплило річкою часу. Люди забули імена синів того батька. Але мудре насіння знань з мудрої батьківської книги дало міцні паростки. Ті знання передавалися з покоління в покоління, збагачувалися новими. Давно змінилося одне покоління іншим і тільки вічнозеленим залишається той дуб.

Справа юнака-бібліотекаря, який приніс людям знання, стала безсмертною.