Народився Артем ЖОВНІР 16 грудня 1988 року в селі Лисець Дунаєвецького району Хмельницької області.

Тут ходив у дитячий садок, тут у 2006 році закінчив 11 класів Лисецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Згодом здобув професію водія у м. Дунаївці.

Строкову військову службу проходив у Хмельницькому у підрозділі спеціального призначення. І теоретичні знання, і практичні навики освоїв відмінно, отримав звання старшого розвідника.

Після повернення з армії Артем одружився, народилася донечка Софійка, яку він любив понад усе та називав «квіточкою».

Повномасштабне вторгнення російської армії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, застало Артема в Польщі. У нього були всі можливості там і залишитися. Однак він зателефонував матері і сказав: «Як тільки прийде повістка, я піду воювати, треба захищати свою сім'ю, свою донечку». Так і зробив. Коли матері на початку квітня 2022 року принесли повістку для сина, вона довго вагалася, чи казати йому чи ні. Вирішила сказати та надіслала фото повістки сину по вайберу. Артем зачекав, щоб дружина з донькою переїхали в Польщу і були в безпеці. «Тепер моя «квіточка» в безпеці і я можу повертатися в Україну». Так розповіла мати Артема про його вчинок.

Вже 6 травня 2022 року Артем у Житомирі розпочав військову підготовку, зокрема пройшов курс бойового медика. 7 жовтня наказом командира 95-ої окремої десантно-штурмової бригади йому присвоєно чергове військове звання молодшого сержанта. Позивний «Хотабич».

У вересні молодший сержант в складі 95-ої окремої десантно-штурмової бригади був уже в Мар'їнці Покровського району Донецької області, виконував обов'язки бойового медика взводу аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0281. Артем рятував воїнів свого підрозділу, витягував їх з самого пекла.

Молодшому сержанту Артему ЖОВНІРУ16 грудня 2022 року виповнилося 34 роки. Привітання матері залишилося непрочитаним — він був в окопах, на передовій, поза зоною телефонної досяжності.

19 грудня 2022 року Артем ЖОВНІР загинув від вибухової травми, рятуючи побратимів. Це сталося в районі Мар?їнки Донецької області.

20 грудня матері Артема сповістили страшну звістку: син, рятуючи пораненого побратима, загинув.

28 грудня із Артемом попрощалися у рідному селі.

«У розпал пекельного бою побіг до пораненого побратима й під час чергового шквального обстрілу прикрив його собою», — не в силі стримати пекучих сліз говорила зчорніла від горя ненька.

У Артема ЖОВНІРА залишилися дружина, донька, мати і брат.

Поховали захисника у селі Лисець Дунаєвецької громади.

28 червня 2023 року з нагоди Дня Конституції України на приміщенні Лисецької школи, яку свого часу закінчив Артем ЖОВНІР, відкрили на його честь меморіальну дошку.

Указом Президента України №880/2024 від 25 грудня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» ЖОВНІР Артем Якович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).