Є на світі люди, які обмежуючи своє власне, ідуть самостійно.

І наопаш, і у безвість.

Коли родина потім, а честь – назавжди.

До таких рідкісних людей козацької вдачі належить і Петро Маліш. Людина, котра не боїться, яка пише правду про сучасне і про минуле. Як би це не було важко і страшно. Але не для його душі. Світлої і зболеної.

Його книжки-одкровення про Великий терор на Поділлі і в Україні – це документальна, велика і гірка праця, і правда.

Бо і сам він, як і більшість із нас, вижив випадково. Бо є і був просто українцем. Тобто ворогом тоталітарної системи.

Павло Гірник,
лавреат Національної премії України ім. Т. Шевченка

Петро Іванович Маліш народився 27 січня 1953 року в селі Мединичі Дрогобицького району Львівської області, у сільській родині. Після закінчення середньої школи навчався в Дрогобицькому ПТУ № 6, потім працював фрезерувальником у Мединецькому СПТУ № 18, згодом пройшов військову службу. У 1979 році закінчив навчання у Львівському державному університеті імені І. Я. Франка, де здобув фах журналіста.

Трудовий шлях Петро Іванович розпочав у Хмельницькій обласній молодіжній газеті «Корчагінець», спочатку як кореспондент, а згодом як редактор (1983-1990). Журналістські шляхи-дороги повели спочатку в Хмельницьку міську газету «Вільне слово» (заступник редактора, 1991-1992), а згодом в обласну педагогічну газету «Майбуття» та журнал «Педагогічний вісник» (редактор, 1993-1998), обласну профспілкову газету «Позиція» (редактор), львівську регіональну газету «Високий замок» (власний кореспондент), обласні газети «Подільський кур'єр» (заступник редактора) та «Подільські вісті» (завідуючий відділу).

У 2014 році Петро Маліш прийнятий до Національної спілки письменників України, а вже з 2017 очолив Хмельницьку обласну організацію Національної спілки письменників України, він також є членом Національної спілки журналістів України (1983), членом Асоціації українських письменників (1998).

За активну творчу діяльність в літературі, журналістиці, громадській сфері Петро Маліш відзначений низкою премій: «За подвижництво у державотворенні» імені Якова Гальчевського (2004), міською імені Богдана Хмельницького (2007), регіональною «Скарби землі Болохівської» (2010), міською імені Миколи Орловського (2011), обласною імені Дмитра Прилюка (2015), обласною імені Тараса Шевченка (2018); нагороджений медаллю «Будівничий України» Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка та Золотою медаллю української журналістики.

Віддаючись нелегкій журналістській праці, Петро Маліш водночас пробував свої сили у вищій творчій сфері – в літературі. З першою новелою дебютував 1980 року в обласній молодіжній газеті.

Творчий доробок Петра Маліша можна умовно поділити на три блоки:

1. Казки та оповідання для дітей - «Підпиралася золотою тростиною», «Комар-хвилько і хом'якові пригоди» (1992), «Сиділа високо крикуха» (1994), «І нарекли Устимом» (1993).
    
2. Проза для дорослих - Цілую усіх... (1990) «Крок до чаші» (2000) На зламі: Публіцистика (2006).
    
3. Документально-публіцистичні твори - історико-публіцистичні книги «Розгул червоного диявола» (2008), «Розгул диявола триває» (2011), «Сталіноїди» (2013), «Безкровний серпень» (2017). У них розкрито великий терор на Хмельниччині, людиноненависницьку суть сталінізму та комуністичної системи. Видання здобули схвальні відгуки у місцевій та всеукраїнській пресі та особливо – у читачів.

Відгуки сучасників про творчість Петра Маліша:

Він завжди там, де цікаво, і там, де потрібно бути. І коли заявляємо (і доречно), що газета живе один день, то окремі публікації, написані вправною рукою й об'єктивно, правдиво віддзеркалюють вагомі реалії буття, були і залишаються злободенними.

Для його пера характерні оціночно-фактологічна доказовість, узагальнення, полемічність, повнота обґрунтування тієї чи іншої тези.

Мирослав Романюк,
доктор історичних наук, професор,
директор Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України

Належу до того покоління, яке не накрило чорнокрилля сталінських репресій, бо західноукраїнські землі тоді ще (слава Богу!) не належали до СРСР. Та книги Петра Маліша ліквідували деякі темні плями у моїй свідомості і допомогли більше дізнатися про сусідню Хмельниччину та випробування, котрі довелося пережити її громаді. За це і вдячний письменнику. Чекаю його нових досліджень із цієї тематики. Вони ж такі потрібні нам усім.

Ігор Фарина,
член Національної спілки письменників України

Бібліографія:

Твори:

1. Цілую усіх... (1990);

2. Комар-хвалько і хом'якові пригоди: Казки, оповідання для дітей (1992);

3. І нарекли Устимом (1993);

4. Сиділа високо крикуха (1994);

5. Підпиралася золотою тростиною (1996);

6. Печаль месника: Історична повість у новелах-легендах (1996);

7. Побратими (1997);

8. Крок до чаші: Поезії (2000);

9. На зламі: Публіцистика (2006);

10. Осічка: Новели, оповідання, образки. (2006);

11. Розгул Червоного диявола: жовтень-грудень 1937 року (2008);

12. Розгул диявола триває: січень-лютий 1938 року (2011);

13. Сталіноїди: березень-травень 1938 року (2013);

14. Безкровний серпень: червень, липень, серпень 1938 року (2017);

15. Московська брехня (2018).

Про нього:

1. Романюк М. М. Оратаї журналістської ниви. Українські публіцисти, редактори, видавці М. М. Романюк. - Львів: Вид-во Львів, наук, б-ки ім. В. Стефаника, 2002. - 240 с.

2. Кульбовський М. Тягар мій легкий /М. Кульбовський // Проскурів. - 2003. - 23 січ.

3. Нащадок опришків на Поділлі М. Кульбовський // 3 подільського кореня. Кн. 2. - Хмельницький, 2003. - С.143-146.

4. Маліш Петро Іванович Хмельницький в іменах. Прозаїки. Поети. Журналісти: довідник. - Хмельницький, 2006. - С. 82.

5. Салій І. «Розгул диявола триває» - слід жахливого минулого : презентація книги /1. Салій // Проскурів. - 2011. - 1 груд. - № 48. - С. 15.

6. Тараненко В. Побачила світ третя книжка циклу «Великий терор на Хмельниччині» І В.Тараненко // День. - 2013. - 29 трав. - № 90.

7. Біографія П. І. Маліша / Сайт Музею «Літературна Хмельниччина»: http://holm.km.ua