Поліщук Наталія Валеріївна – поетеса, філолог, журналістка, науковець, літературний критик, учасниця Хмельницького міського літературного фестивалю «Слово єднає!» 2016 року, членкиня Національної спілки письменників України з 2019 року.
Застигають сльози пелюстками, руки – гіллям, душа – небесами. Я – самотнє дерево, що з Вами розмовляє мовою вітру.
Поліщук Наталія Валеріївна Вірш «Автопортрет» зі збірки
«Метафор-мози», 2016 р.
Поліщук Наталія Валеріївна народилася 25 вересня 1985 року в селі Чернелівка Красилівського району на Хмельниччині. Навчалася Наталія у Чернелівській СЗШ І-ІІІ ступенів імені О. Михайлова. З дитинства мама, вчителька української мови і літератури, прищеплювала донці любов до рідного слова, а тому з восьми років дівчинка почала віршувати. В одинадцятому класі взяла участь у Міжнародному конкурсі кращих творів молодих літераторів «Гранослов», в якому на обласному етапі посіла призове місце. Переможців конкурсу нагороджували поїздкою до Канева, на Чернечу гору, до Великого Кобзаря. На Наталію подорож справила незабутнє враження і допомогла вибрати майбутню спеціальність.
Тож у 2002 році вступила до Київського національного університету ім. Т. Шевченка на спеціальність «Філологія». Згодом Наталія стає членом Літературної студії імені М. Рильського, неодноразово бере участь у поетичних вечорах, конкурсах критиків, постійно друкується на сторінках «Студентського вісника», газети «Університет» та у збірниках «Сполчник», «Сві-й-танок».
З 2004 по 2006 рік працює у видавництві «Магнат» на посаді кореспондента. У червні 2007 року Наталія Валеріївна закінчила Інститут філології КНУ ім. Т.Шевченка та вступила до аспірантури цього ж університету на спеціальність «Компаративістика (порівняльне літературознавство)» і розпочала роботу над кандидатською дисертацією з проблеми візуальної поезії. Опублікувала кілька наукових статей по темі цього дослідження.
З вересня 2007 року, повернувшись на свою малу Батьківщину, почала працювати редактором радіомовлення Хмельницької обласної державної телерадіокомпанії «Поділля-Центр». Вела передачі на обласному радіо про мову, культуру, освіту краю, дитячі та молодіжні програми.
З 2008 до 2013 рік працювала викладачем кафедри української філології Хмельницького національного університету.
Вірші почала писати ще в дитячому віці. Перші її публікації з'явилися в шкільні роки. Друкувалася в періодиці України. У 2016 році світ побачила її перша поетична збірка «Метафор-мози», у 2018 році – друга збірка «Час квітів», а у 2019 році – третя збірка «Добрі діти».
З 2012 року мешкає у м. Хмельницькому. Наталія ще й багатодітна мама, яка разом із чоловіком Володимиром виховує сина Тараса і двох доньок – Злату і Владу.
Брала участь у фестивалі «Слово єднає!» у 2016 році.
Окремо видані твори Наталії Поліщук:
Добрі діти: казки та оповідання для добрячків і добринок/ Н. В. Поліщук ; худож.: Д. О. Кохан, С. В. Мельничук. – Хмельницький : Сторожук О. В., 2019. – 104 с.
«Добрі діти» – це тепла збірка казок та оповідань, це майже три десятки оповідей про добро, різні життєві ситуації, поради, як стати добрим і чому це важливо. У виданні представлені, як більш традиційні, неофольклорні казки, так і оригінальні оповідання не лише за змістом, а й за формою. Наталія Поліщук переконує, що добро і любов – головні орієнтири людського життя і саме з них починається Людина! Крім того, йдеться про дружбу, шлях до мрії та дорослішання, стосунки в родині, дбайливе ставлення до природи, пізнання світу, про цінність відведеного часу й життя загалом, про користування гаджетами й непрості виклики сьогодення...
Окремої уваги заслуговує художнє оформлення з елементами самчиківського розпису, який, безумовно, є окрасою книги. Тож дітки мають чудову нагоду познайомитися з ним, читаючи авторські казочки. У добірці цей стиль демонструє зв'язок між минулим і теперішнім, індивідуальною творчістю і колективною, народною, апелює через кольори і форми, символи до національної пам'яті, виховує діток у дусі кращих українських традицій, що сягають своїм корінням глибини віків.
Казковий, незвичайний, оригінальний, водночас простий і цікавий для сприйняття самчиківський розпис органічно знайшов нове осмислення в дитячій ілюстрації, а його орнаменти, проростаючи крізь час, зберегли свою красу і неповторність, наповнилися при цьому новим змістом.
Відомо, що добрі діти мають багато друзів, вони рідше сумують і байдикують, бо ж радіють й отримують задоволення від того, що роблять гарні справи, а їхнє живе, відкрите серце здатне зрозуміти, пробачити й нечутливе до заздрості, злості, агресії. Читання таких книг - це не тільки чудове, корисне та приємне проведення часу, а й необхідне щеплення від зла і ненависті. Крім того історій, які розповідають про добре і прекрасне, не буває забагато. Добрі діти зростають щасливими!
Метафор-мози : поезія / Н. В. Поліщук. – Хмельницький : Цюпак А. А., 2016. – 164 с.
У цій збірці авторка створює дивовижний та своєрідний поетичний світ, пропонує власне відчуття життя, цікаво розкриває тему кола-символу безкінечності, універсальної форми, катами і проілюстрована збірка. Авторка збірки – одночасно поет і літературознавець, на що відразу вказує словесна гра професійною термінологією у назві книги – «Метафор-мози». Можна припустити, що назва утворена з двох слів «метаморфози» і «метафора», або ж видозміненого одного – проте це лише припущення, бо таємниця творчої уяви автора завжди запишається незбагненною для читача. Слово метаморфози є посиланням на найбільшу за обсягом поему у римській літературі, найвизначніший твір Публія Овідія Назона (43 р. до н. е.) під однойменною назвою, у якому описується створення та історія світу на основі грецької і римської міфологій і складається з 15 книг. Але для Наталії Поліщук це не що інше, як гра близькими за значенням словами, де і метаморфози, і метафора позначають перетворення, перенесення.
Для широкого кола читачів.
Час квітів : вірші з історіями / Н. В. Поліщук. – Хмельницький : Цюпак А. А., 2018. – 168 с.
Це друга збірка поезії Наталії Поліщук, яку вона прикрасила квітами, що стали лейтмотивом збірки, проливають світло на її розуміння. У Наталії Поліщук квіткові образи-символи – це ідеали прекрасного, втілення життя і смерті, кохання і ненависті, тендітності і жорстокості. Вони виступають не тільки, як живі фарби для змалювання красивого пейзажу, а і як відображення внутрішньої суті речей, станів тощо. Водночас «Час квітів» – це поезія і щоденник, поезія і проза, цілісна, вражаюча лірична сповідь. Поетеса навстіж відкриває двері у свою творчу майстерню, розповідає про те, що зазвичай приховане від читача, описує творчий процес, зізнається як і коли народжувалися вірші, що надихало. Авторка пропонує нам новий погляд на поетичну творчість, не як результат, а як певний процес, який не мислимий і без читача. «Час квітів» – це духовні пошуки талановитої поетеси крізь складну систему образів та інтонацій, аби краще зрозуміти цей світ, який окрім захоплення викликає іноді й розчарування. Тоді Наталія Поліщук бачить завданням поезії – плекати квіти, множити у буденному прекрасне.