Військовослужбовець, солдат 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша ЗСУ.

Народився Андрій Гірченко 3 серпня 1978 року в Хмельницькому. Навчався у ЗОШ №24.

Здобув фах електрозварювальника у Хмельницькому професійно-технічному училищі №4.

Працював водієм на підприємствах «Авікс», ТОВ «Фатекс», ДП «Надра Сервіс».

У 2007 році закінчив Хмельницький інститут соціальних технологій університету «Україна».

З 2010 по 2021 рік працював водієм у «Ексімбанк».

З початком широкомасштабного вторгнення рф в Україну Андрій Гірченко  пішов добровольцем на фронт. Товариші розповідають: "Він просився, а його довго не брали за станом здоров'я". Казав "хто, як не я?". Він ходив і просився. Так став добровольцем.

У мирному житті був життєрадісний, любив жартувати й мав багато друзів. Був зразковим сім'янином, цікавився мотоциклами, реставрував, добре розумівся на техніці й обожнював прогулянки зі своїм улюбленим собакою.

Пригадує товариш Олег: «Це дуже життєрадісна людина, яку ніколи в житті нічого не засмучувало. Як би йому не було погано — він завжди був веселий. Завжди міг підставити плече і прийти на допомогу. Був хорошим і надійним другом».

Військовий з позивним «Зуб»: «Андрій воював сім місяців. Ми з ним разом призивались в нашому військкоматі. Він потрапив у 68-му єгерську, а я — в 95-ту. Так розійшлись, але продовжували підтримувати зв'язок».

Андрій Гірченко загинув 23 червня 2023 року. "Вони були на позиції. Побратим був 300-тий, поранений. Він його евакуював, допомагав виходити з-під обстрілів. І судячи з того, що я знаю, прилетіла міна. Той хлопець таки вижив, а Андрій от загинув", — розповів Євген, побратим Андрія Гірченка. Трапилось це поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області.

Вдома захисника не дочекалися дружина, донечка, мама і сестра. У рідному Хмельницькому з воїном попрощалися 30 червня. У серпні йому мало б виповнитись 45... Поховали бійця на Алеї Слави, що у мікрорайоні Ракове.