Олена Петрівна Пчілка
(29.07.1849 - 4.10.1930 рр.)
Олена Пчілка (справжнє ім'я Ольга Драгоманова) народилася 29 липня 1849 р. у дворянській сім'ї юриста Петра Драгоманова в м. Гадячі на Полтавщині. Навчалася в Київському зразковому пасіонаті пані Нельговської для шляхетних дівчат.
Дуже великий вплив мав на сестру Михайло Драгоманов. Михайла Старицького можна вважати «хрещеним батьком» її як літераторки. Саме він уперше запропонував Ользі спробувати себе в перекладі українською. Чоловіком Ольги Петрівни став Петро Антонович Косач, юрист, голова з'їзду мирових посередників Новоград-Волинського повіту. Жили Косачі в Луцьку, с. Колодязному. Олена Пчілка була матір'ю шістьох дітей. Дочка Лариса (Леся) Косач — видатна українська письменниця Леся Українка.
Олена Пчілка писала прозу й поезію, твори для дітей, багато перекладала. Була активною громадською діячкою. Після смерті сина, чоловіка, доньки, друзів-однодумців, М. Лисенка і М. Коцюбинського, вона переїздить на свою малу батьківщину - до Гадяча, де займається громадською і видавничою діяльністю. За доби Української Центральної Ради і Української Народної Республіки Олена Пчілка редагує газетуГадяцького повітового земства. Пізніше активна позиція Олени Пчілки була «відзначена» більшовицькою владою, і покарання не забарилося. 1919 р. її заарештовують і відправляють до ЧК на допити. Лише 1924 р. Всеукраїнська Академія наук виклопотала від уряду персональну пенсію для Олени Пчілки, обрала її членом-кореспондентом. Письменниця повернулася до Києва, де продовжила творчу працю.
4 жовтня 1930 р. письменниця померла. Похована на Байковому кладовищі поряд із чоловіком П.А. Косачем, сином Михайлом та донькою Лесею Українкою.
Олена Пчілка, змагаючись за відродження української культури, вихід її на європейський рівень, слідом за Шевченком високо піднесла національний стяг. Її діяльність позначена глибоким знанням історії і культури України — держави, шо в політичному і культурному плані має стояти на одному шаблі з високорозвиненими державами світу.
Усе своє творче життя письменниця дбала про розвиток рідної мови, свідомо вводила у свої твори неологізми, не забуваючи прадавні українські слова. Вона твердо стояла на тому, «що в основі розвитку нашої мови — має бути мова народна».
У своїх оповіданнях письменниця зображує життя української інтелігенції другої половини XIX ст., пробудження в ній національної свідомості. Нею створено ряд дитячих п'єс, що з успіхом ставилися на сценах Києва, Гадяча, Миргорода, Подільська, особливою симпатією користувалася п'єса «Кобзареві діти», присвячена памяті Т. Шевченка. Життя і творча діяльність Олени Пчілки — то боротьба проти приниження всього національною, боротьба за право гордо називатися українцем.
Вибрані твори:
Використані джерела:
Усі письменники і народна творчість : довідник / Н. І. Черсунова [та ін.]. – Київ : Майстер-клас, 2007-2008. – 864 с.