Юрій ВОЗНИЙ народився 2 січня 1996 року в Хмельницькому.
Закінчив санаторну школу-інтернат №2 та ВПУ №11, де здобув професію електрика.
До повномасштабного вторгнення працював водієм у мережі кав'ярень Хмельницького.
Полюбляв автомобілі. Був щирим, працьовитим, позитивним та дуже добрим чоловіком, завжди усім допомагав.
У липні 2022 року добровольцем став на захист України. Служив солдатом у окремій десантно-штурмовій бригаді. Мав позивний «Кардан». Воював на Луганському напрямку.
Загинув Юрій під час виконання бойового завдання 5 вересня 2023 року, рятуючи важко пораненого побратима, біля населеного пункту Твердохлібове на Луганщині. Йому було лише 27 років…
6 листопада 2023 року з Юрієм ВОЗНИМ попрощалися у Хмельницькому. Провести захисника в останню дорогу прийшли його однокласники, друзі дитинства, знайомі і побратими.
"Юра завжди був позитивний, любив жартувати. В нього було багато друзів, він ніколи ні з ким не сварився. З дружиною вони разом десять років, разом навчались. У вересні мала б бути четверта річниця їхнього весілля", — розповідає подруга Діана.
Юрій Возний пішов добровольцем захищати країну. Друзі кажуть, це було його виважене і тверде рішення. Він розповідав дружині, що в майбутньому не зміг би дивитись в очі своїм дітям, якби ховався. Також додають, що з коханою Юрій мріяв про дітей. Але не встиг.
У Юрія ВОЗНОГО залишилися дружина, батьки та сестра.
Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.
На початок
Версія для друку
