Максим ЛАНТВОЙТ народився 20 липня 1989 року у селі Давидківці Хмельницького району.

Максим навчався у Давидковецькій загальноосвітній школі, а у 2006-2008 роках в Хмельницькому торговельно-економічному коледжі за спеціальністю «Фінанси та бухгалтерський облік». Пройшов строкову службу в армії.

З дитинства грав у футбол. У Давидківцях грав за сільську команду, а потім у команді Хмельницького комунального  підприємства «Електротранс». Останні роки дуже любив подорожувати, їздив Україною.

Максим ЛАНТВОЙТ останнім часом проживав у Хмельницькому. Працював на різних роботах, аби забезпечити гідне життя собі і близьких. Близько десяти років працював експедитором на фірмі «Щедро», а до повномасштабного вторгнення Росії в Україну працював комплектувальником у Хмельницькому регіональному відділі продажів компанії ТОВ «ВП Полісан» — одного із провідних виробників лакофарбових матеріалів на ринку України.

В червні 2023 року Максим ЛАНТВОЙТ отримав повістку та став до лав ЗСУ. Спочатку його відправили навчатись на полігон, а згодом він вирушив в Донецьку область. Служив у складі 60-ї окремої механізованої бригади. Мав позивний «Войт».

Максим ЛАНТВОЙТ був нагороджений відзнакою «За заслуги» Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга».

17 грудня 2023 року воїн загинув під час артилерійського обстрілу, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Терни Бахмутського району Донецької області. Максиму ЛАНТВОЙТУ було 34 роки…

«17 грудня, під час артилерійського обстрілу, виконуючи бойове завдання, героїчно загинув гравець команди «Електротранс» — Лантвойт Максим Володимирович.

Він назавжди залишиться в наших серцях таким як він був – доброзичливим, усміхненим, чесним, порядним, відповідальним, великим патріотом України.

Важко знайти слова втіхи та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам'яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо та низько схиляємо голови у скорботі.

Нехай душа загиблого захисника знайде вічний спокій…» — повідомили про втрату в Асоціації футзалу Хмельницької області. 

Майже таке ж повідомлення написали й Давидковецькому старостинському окрузі.

Його товариш Андрій пригадав, що Максим не любив нічого розповідати про війну і ніколи не ділився тим, що переживав на фронті.

У нього залишилися батько, мати та сестра.

Поховали захисника на кладовищі села Давидківці Хмельницької міської громади.