Сергій ПУДОВ народився 29 лютого 1976 року. Виріс та жив у Хмельницькому.

Здобув фах електрогазозварювальника у Хмельницькому ВПУ №11.

Працював за різними спеціальностями, останнім родом діяльності було будівництво. Захоплювався автомобілями та добре в них розбирався. 

Коли у 2014 році почалася російська збройна агресія проти України, добровільно взяв зброю до рук та став на захист суверенітету країни. В 2014-2015 роках воював у зоні АТО в Луганській та Донецькій областях, був у найгарячіших точках фронту.

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Сергій ПУДОВ знову добровольцем став на захист держави, доєднавшись до лав Територіальної оборони. З січня 2023 року Сергій ПУДОВ почав нести службу в 33-й окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду навідника-оператора розвідувального відділення розвідувального взводу. Старший солдат, позивний «Старий».

21 липня 2023 року Сергій ПУДОВ загинув поблизу села Мала Токмачка Запорізької області внаслідок отриманих поранень, несумісних з життям. Виконуючи бойове завдання, разом із побратимами потрапив під мінометний обстріл. Захиснику було 47 років…

10 листопада із захисником попрощалися у Хмельницькому.

«Такі люди як Сергій не часто зустрічаються у житті, він — відкритий, щирий, завжди був готовий прийти на допомогу. Ми знайомі з дитинства, разом грали у футбол», — пригадав товариш загиблого.

У Сергія ПУДОВА залишилася мати, донька та дві онучки.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.