Вдячність – ознака благородства душі.

Езоп

Всесвітній день «дякую» відзначають 11 січня за ініціативою ООН та ЮНЕСКО. Ця дата нагадує кожному із нас про головний обов’язок ­людини – дякувати Богу за кожен прожитий день, рідним – за турботу та любов, друзям – за взаєморозуміння, незнайомцям – за будь-яку послугу чи допомогу.

Психологи вважають, що слова вдячності мають терапевтичний ефект. Подяка лікує від душевних переживань, сприяє гармонійному стану людини. Дехто радить вести «Щоденник вдячності», у якому кожного вечора, аналізуючи день, слід робити записи, висловлюючи подяку за радість, за життєві сили, за спокій, за відкриття, за уроки, за досвід, навіть якщо він гіркий. Так людина формує у собі позитивний спосіб мислення, спрямовуючи свою увагу на позитивні сторони життя, стає менш схильною до стресів, оскільки бачить урізних ситуаціях уроки для розвитку. 

Вияв вдячності не тільки налаштовує на позитив, а й покращує  взаємовідносини між людьми. Слово «дякую» розуміють у багатьох країнах Європи, бо звучить воно схоже: у польській мові – dziekuje, у німецькій – danke, у чеській – dekuji, у словацькій – dakujem. В Україні підсилюють семантику цього слова прислівники «дуже», «щиро», «сердечно»,  «щиросердечно», «безмежно». Крім слів, українці виражають вдячність дружніми обіймами, поцілунками та  рукостисканням.

У Сполучених Штатах Америки людину, якій дякують, плескають по плечу, притискають до себе. Емоційні італійці обіймають та цілують співрозмовника. Китайці ж не люблять тактильних контактів. Під час вираження подяки між ними має залишатися особистий простір, який не можна порушувати. Японці узнак вдячності кланяються одинодному. В Індії людина, яка подає бідняку милостиню, дякує йому за це, бо вона цією ж пожертвою поліпшує собі карму.

Сказані від щирого серця будь-якою мовою слова подяки допомагають нам стати ближчими один до одного, передають енергію добра і світла від однієї людини до іншої, розвивають благородні почуття честі і людської гідності.