Роман ТКАЧЕНКО народився 25 червня 1968 року в селі Редвинці Хмельницького району. Закінчив Хмельницьку загальноосвітню школу №22 та Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка.

Працював учителем історії.

Пішов на фронт добровольцем з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Служив у складі 106-ої окремої бригади 86-го окремого батальйону територіальної оборони. Був командиром відділення, молодший сержант.

Воював на Донецькому, Харківському напрямках. Брав участь у звільненні від окупантів Балаклії, Ізюма.

З листопада 2022 року був перекинутий на Херсонський напрямок. Отримав контузію у бою за Давидів Брід.

4 листопада 2023 року Роман ТКАЧЕНКО загинув в населеному пункті Кринки на Херсонщині, потрапивши під артилерійський обстріл, коли намагався надати побратиму домедичну допомогу. Тепер йому назавжди 55...

10 листопада із Романом ТКАЧЕНКОМ у Хмельницькому попрощалися рідні, друзі, колеги та однокурсники.

«Ми почали свій шлях з Донецького напрямку, з Слов'янська. Потім був Харківський напрямок. Брали участь у штурмуванні Щурівки, звільнення Балаклії й Ізюма. З листопада 2022 року нас перекинули на Херсонський напрямок. Він був мужнім й відважним. Ніколи не залишав в біді. Рятуючи життя своєму побратиму, загинув сам», — згадує побратим загиблого воїна на позивний «Рябий».

У Романа ТКАЧЕНКА залишилася дружина, донька і батько.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №256/2024 від 1 травня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» ТКАЧЕНКО Роман Володимирович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).